мощи которой он поднимается. Мик. 481. Ум. Бичик.
Бича́, ча́ти, с. Бычек. Чаще во мн. ч. бича́та. Їде чоловік бичатьми маленькими. Гн. I. 96.
Бича́к, ка́, м. Нож с небольшим черенком. Угор.
Биче́чок, чка, м. Ум. от бичок. У тебе дві корови телилося, два бичечки родилося. Чуб. Запряжи бичечки. Грин. II. 69.
Би́чий, а, е. Бычий. Вас. 163.
Би́чик, ка, м. Ум. от бич.
Бичи́на, ни, ж. 1) От бик. Говядина. Константиногр. у. 2) От бич 1. Палка. Рудч. ЧП. 233.
Бичи́сько, ка, м. Ув. от бик.
Бичи́тися, чу́ся, чишся, гл. О корове: иметь случку. Гарно бичитися, та погано телитися. Ком. II. № 446.
Бичи́ще, ща, м. Ув. от бик.
Бичі́вка, ки, ж. Веревка, бечевка. О. 1862. ІХ. 61. Ум. Бичівочка.
Бичівни́к, ка, м. В дышловом возу: жердь, служащая для припряжки третьей лошади. Кінь на бичівнику. Вх. Зн. 3. Ум. Бичівничок.
Би́чка, ки, ж. = Багнітка. Вх. Пч. II. 37.
Бичня́, ні, ж. 1) Стадо волов. 2) Загон для волов. Звелів з бичні волів пригнати. Котл. Ен. III. 22.
Бичова́, ви́, ж. Припрягивание добавочных лошадей или волов. Шейк.
Бичови́й, а́, е́. Припряженный в добавление. См. Бичувати 1.
Бичо́к, чка́, м. 1) Ум. от бик. Бичок-третячок. Вол трехлеток. Чуб. III. 346. 2) Рыба: а) = Бабець. Вх. Пч. II. 19; б) Gobius. Браун. 27. 3) Печной боров? Хата в його з рундучком і піч не з бовдуром, а так, як у панів, з бичком. Г. Барв. 424. 4) Мера водки, равная ½ четверти. Радом. у. 5) Мера лучины: два кубических аршина. Радом. у. 6) = Сичик 2. 7) Род танца. Алв. 32.
Бичува́ння, ня, с. Отглагольное сущ. от бичувати.
Бичува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Припрягать к одной паре лошадей или волов еще одну или несколько вперед, когда тяжело везти. Ком. П. № 114. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Мет. 460. 2) О судах: тащить на бечеве. Киев.
Бичува́тися, чу́юся, єшся, гл. 1) = Бичувати 1. Ми раз-у-раз бичуємось, їдучи на цю гору. Подольск. г. 2) Быть тащиму на бечеве, итти на бечеве. Кілька берлинок і дубів з кавунами бичувалося по Дніпру. Левиц. Пов. 273.
Бичу́сь, бичу́ш, бичу́шка. Клички быка.
Биша́к, ка́, м. Сорт крупных астраханских сельдей. Харьк. Мнж. 176.
Бишва́, ви́, ж. В кожевенном производстве: кадка, род ушата, в котором уши вытянуты высоко вверх, а на продетой сквозь них палке вешается вымоченная кожа. Вх. Зн. 3.
Биши́ха, хи, ж. и пр. = Бешиха и пр.
Би́шки! меж. Окрик на телят. Мнж. 176.
Бию́чий, а, е. Бьющийся. Би́юча жи́ла. Артерия.
Бия́к, ка́, м. 1) Большой молот, служащий для пробивания мельничных каменьев, для раскалывания дерева и пр. Бияком дуби в лісі тощо б'ють. Черк. у. 2) = Бич 2. Ой бияк черешневий, капиця залізна; як мя попер мужик ціпом, аж мі шкура злізла. Чуб. V. 1081. Ум. Биячок. Ув. Биячи́сько.
Бі, сокращ. біг, употребл. в сложных словах: Помагайбі. Помогай бог! Спасибі! Спасибо! Дастьбі! Бог даст. Далебі! Про́бі!
Біб, бо́бу, м. 1) Раст. боб, Vicia Faba L. Чуб. V. 1157. 2) Да́ти бо́бу. Задать, поколотить. Як дам тобі бобу, то й крикнеш «пробу!» (вместо «пробі») Ном. № 3633. Взяв до́брого бо́бу. Был сильно побит. Чуб. II. 524. Дав йому бобу залізного з'їсти. Застрелил? Задал непосильную задачу? Ном. № 4186. Ум. Бібик, бобик, бобок, бо́бичок. Ув. Бобище. ЕЗ. V. 149.
Бі́бка, ки, ж. 1) Помет в шариках: овечий, заячий, козий. Мнж. 176. См. Бибка. 2) Шарик маленький. Ум. Бібочка.
Бі́блиця, ці, бібля, лі, ж. Род рыбы. Киев. Ум. Бібличка.
Біблі́йний, а, е. Библейский.
Бібліоте́ка, ки, ж. Библиотека. Скрізь як у дзвін дзвонять, — говорять за школи і бібліотеки. О. 1861. X. 150. Які все чудні книжки в бібліотеці мого батька. Левиц. Пов. 128.
Бі́блія, лії, ж. Библия. Розумний, по коліна в біблії. Ном. № 5694.
