гочестивою. КС. 1884. VIII. 724. Стали гонительства і на попів благочестивих. ЗОЮР. I. 138. 2) Благочестивый, религиозный. А людей благочестивих добре поважає. К. Псал. 8.
Благоче́стя, тя, с. Православие. ЗОЮР. I. 69. КС. 1884. I. 166. От у Тройці благочестіє, а в нас унія. ЗОЮР. I. 262.
Благочи́нний, ного, м. Благочинный. Молітесь, братія, молітесь, — так благочинний начина. Шевч. Коли б нашій попаді та попова борода, — давно б благочинним була. Ком. Пр. № 899.
Благочи́нник, ка, м. = Благочинний. Шейк. Прийшов указ від благочинника. Св. Л. 8.
Благува́тий, а, е. Малоумный. Благувата трохи. Вас. 209.
Благу́знити, ню, ниш, гл. Поговаривать, болтать. Благузнять люди, що у Київ цар приїде. Канев. у.
Благу́нка, ки, ж. ? Встречено в заговоре. Коровки благунки спали собі у своїго газди в кошарах. ЕЗ. V. 62.
Благу́щий, а, е. Умоляющий.
Блаже́нний, а, е. Блаженный. Блаженний муж на лукаву не вступає раду. Шевч.
Блаже́нство, ва, с. Блаженство, счастье. Св. Л. 22. Не доймаємо віри ніякому блаженству на землі. К. Гр. Кв. 23.
Блажи́тися, жу́ся, жи́шся, гл. Соглашаться. Оттой блажиться їхать, а ці то не хотять.
Бла́жчий, а, е. Сравн. ст. от благи́й. Кость блажчий за Григора. Каменец. у.
Бла́зен, зна, м. = Блазень. Ном. № 1327.
Блазе́нство, ва, с. Шутовство, дурачество. Ном. № 8108. Йому все блазенство в голові. Гордуєш хирного ума блазенством. К. Дз. 21.
Блазе́нський, а, е. Шутовской, дураческий. К. Дз. 175.
Блазеня́, ня́ти, с. Избалованный ребенок. Ум. Блазенятко.
Бла́зень, зня, м. 1) Молокосос; дурак, дурачина, глупец, олух. І морду на плече схиливши, як блазень цмокавсь та лизавсь. Котл. Ен. VI. 35. Чи не сором такому блазневі горілку пить? Блазень який, ще й він тут цвірінька. Черк. у. 2) Шут. Ум. Бла́зник. Вх. Лем. 392.
Бла́зник, ка, м. Ум. от блазень.
Блазни́ти, ню́, ни́ш, гл. Соблазнять, вводить в соблазн. Коли блазнить тебе рука твоя, — відотни її. Єв. Мр. IX. 43.
Блазни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. 1) Ребячиться, шалить. 2) Соблазняться. Як настане горе, зараз блазняться. Єв. Мр. IV. 17.
Блазнува́ти, ну́ю, єш, гл. Дурачиться. Желех.
Блазню́к, ка́, м. = Блазень.
Блазню́ха, хи, блазню́чка, ки, ж. Небольшая девочка, молокососка; дурочка.
Блазня́, ня́ти, с. = Блазеня.
Блаки́т, ту, м. = Блакить 2. А зорі на́ небі з блакиту виринають. К. Дз. 145. Блакит на небі був такий, що й написать його не можна. Щог. Сл. 69.
Блаки́тний, а, е. Голубой; лазурный. Котл. Ен. III. 14. У нас червоні (стьожки), а тут — дивись — усе блакитні. К. ЧР. 334. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б'є. Шевч.
Блакитні́ти, ні́ю, єш, гл. Голубеть. Жита колосіють, волошки блакитніють. Г. Барв. 352. Небо блакитніє. О. 1862. ІХ. 112.
Блаки́ть, ті, ж. 1) Голубой цвет. 2) Синева, лазурь.
Блам, му, м. Мех. Гол. Од. 28. Треба було Орисі хутро справити — ще й не справити, а верх набрати, бо блам був готовий з Масиного хутра. Св. Л. 183. См. Шлям.
Бламанка, ки, ж. = Ласощі. Аби думки не мучили, а без бламанки (без ласощів) засну. Ком. Пр. № 545.
Бла́нений, а, е. Опушенный барашком. На нему сардак чорний бланений. Федьк.
Бла́ня, ні, ж. Мех. Галиц. Бо моє серце, браття, сардаком ся крило, під бланев ся ховало, під ременем крило. Федьк. I. 32.
Бланя́р, ра, м. = Скляр. Вх. Лем. 392.
Блатна́р, ря́, м. Гвоздь. Так го тяшко ростігали на крест і блатнар'ями прибивали. Гн. I. 65.
Блевіт, ту, м. = Блават 2. Вх. Пч. I. 9.
Блеву́знити, ню, ниш, гл. = Блягузкати. Що на рот налізе, блевузнить. Ном. № 13047.
