Через два місяці Смок Беллю та Шорті вернулися з полювання на оленів і знов були в Давсоні, у сальоні Елькорна. Полювання було щасливе, м'ясо вони доставили до Давсону та продали по два з половиною доляри за фунт. Тепер у них було три тисячі долярів золотим піском та добра запряжка собак. Їм дуже пощастило. Не вважаючи на те, що шукачі золота загнали дичину в гори, на сотню миль, а то й далі, їм на половині цього віддалення пощастило спіткати чотирьох оленів та забити їх в узькому межигір'ї.
Це були олені, що відбилися від стада і мислівцям справді дуже пощастило, бо того самого дня чотирі голодні індіянські родини, отаборившись біля них, розповідали, що на протязі трьох день не бачили жадної дичини. Вимінявши за частину м'яса собак, що з голоду мало не здихали, та підгодувавши їх тиждень, Смок та Шорті запрягли тварин і почали тягти решту м'яса на голодний Давсонівський ринок.
Тепер завданням двох людей було обернути свій золотий пісок на харчі. Біжуча ціна на борошно та боби була півтора доляра за фунт, але важко було знайти продавців. Давсон конав з голоду. Сотні людей з грошима, але без їжі, збиралися залишати країну. Багато спустилося річкою вниз, коли вже вона починала замерзати, але ще більше з дуже малим запасом харчу пішли за шістсот миль по кризі до Дайї.
Смок зустрів Шорті в теплому сальоні і побачив, що цей аж сяє від радощів
— Життя не має вартости без віскі та солодкого, — привітав його Шорті, знімаючи шматочки криги з вусів, що саме почали розмерзатися, та кидаючи їх з тріскотом додолу. — І я допіру здобув вісімнадцять фунтів солодощів. Продавець запросив тільки по три доляри за фунт. А як вам повелося?
Я теж не байдикував, — відповів Смок з гордістю. — Я купив п'ятдесят фунтів борошна. А чоловік з Адам Кріка казав, що завтра продасть мені ще п'ятдесят фунтів
- ↑ Крік'ом у Канаді та Австралії зветься невеличка річка.
