Сторінка:Д. І. Яворницький. Як жило славне Запорожське Низове військо (1918).djvu/32

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


забувати того, що запорожці були всесвітні вояки, а для вояки та ще такого, який гарцював завжди в степу, погрібний був і добрий кінь. Найдорогший кінь вважався у запорожців жеребець вороно-строкатоі масті, під кошового отамана; він коштував 40 карбованців грошей, велика сума для того часу. Англик Клавдіус Рондо, що жив кілька років проміж запорожцями, каже, що кожний козак мав у себе 10, або й 20 штук коней. У козацької старшини коней була ціла сила. Кошовий Калнишевський продав якось то одразу 14000 голів коней. У полковника Колпака татари, наскочивши на його зімовник, захопили 7000 голов коней. Запорожські коні були у великій славі в східній і західній Європі: іх охоче купляли ляхи, росіяне, татари, турки; навіть закордонні ремонтьори приїздили в Запорожже і купляли там коней. Російським царевичам, наприклад Павлу Петровичу і инчим, ні які так не подобались коні, як запорожські. Російські сенатори теж знали смак в запорожських конях. Через те запорожські посланці, живучи якось-то дуже довго в російській столиці і довго клопочучись там перед сенатом про ріжні свої справи, писали листа в Січ: „Дуже просимо вашу вельможність (кошового отамана) І військову старшину прислати господину N (сенатору) пару цугових, або одного верхового огиря, „авось“ вони швидче наше діло до сенату довезуть“.

А що сказати про рибальство у запорожців? Один історик сказав про це так: „козак коли не воює, то він табунщик, скотарь, а найбільш рибалка“. Рибальство і годувало запорожців і давало ім великий прибуток. Ото ж через те у запорожців казали не ловити рибу, а добуватись.

 Дніпровий, Дністровий,
 Обидва лимани,