собом найскорше зможуть підпомагати рух лїтературний і науковий. Перевести сю думку в життє прийшлось їм тим лекше, позаяк окрім жертв, зложених 33-ма Русинами галицькими, обдарували нове товариство вельми щедрими дарами покійні вже патриоти з України Пнї Милорадовичева а опісьля Михайло Жученко. Слава і честь сим щедрим патриотам, що допомогли утворити огнище для лїтературно-наукових праць і видань українсько-руських, а істория нашого национального розвитку з великою пошаною запише їх імена на своїх листах.
Друкарня заснована в 1874 р. чимало причинила ся до розбудження лїтературного руху в Галичинї, позаяк товариство подавало в своїй друкарні мірні цїни і кредит видавцям і письменникам. Іменно підпомагало товариство часопись лїтературно-наукову „Правда“ і видало своїм накладом лїтературно-наукову часть XI. річника і XIII. річник „Правди“. В р. 1885 переняло товариство від проф. Омеляна Партицького часопись для руських родин „Зоря“ і видає її досї, завівши в нїй від двох років ілюстрациї. Окрім того видало товариство ім. Шевченка своїм накладом окрімно: Дра Ом. Огоновського Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache, Істориї руської лїтератури чотири томи (5-ий том друкує ся), Е. Горницького Дїва Орлєанська, повісти Івана Левицького: Над Чорним морем і Навіжена, Подоленка К. Т. За громаду і В. Чайченка Повісти, два томи (третий друкуєть ся). Коли-ж до того додамо, що мало що не всї видання периодичні і непериодичні українсько-руські і книжки шкільні руські для ґімназиї друкують ся в друкарнї товариства, то се може бути певним доказом, яку велику вагу має друкарня товариства для национально-культурного розвитку українсько-руського народу.
А все-ж таки при найщирших змаганнях своїх членів не змогло товариство ім. Шевченка вповнї сповнити сеї великої задачі, що-б справдї стати осередком і огнищем розвитку лїтератури і науки українсько-руської. Адмінїстрация друкарні і фінансова сторона товариства забирали кожночасному видїлови товариства вельми багато часу і випирали лїтературні і наукові змагання на другий плян. Коли тимчасом інші навіть дрібнїйші народи славянські плекають свою мову і розвивають лїтературу і науку в своїх академіях наук, нарід українсько-руський не тілько не має академії наук, але не витворив навіть справдї наукового товариства, котре могло-б положити підвалини до будучої святинї наук.
Потребу такого наукового огнища почували всї щирі Русини і вважали товариство ім. Шевченка єдино можливим, щоби воно приняло ся за таку задачу, завівши у себе відповідну науковим вимаганням орґанї-
