І втретє відповів оборонець спокійно і холодно:
— Я свідка не маю про що питати. Зрікаюся голосу.
Люди стали неспокійні і дивувалися. Невже цей оборонець ні трохи не подбає о те, щоб вратувати життя свого клієнта?
Багато свідків посвідчило, як Поттер підозріло заховувався, коли його привели на місце душогубства. Але і тих оборонець не питав і вони відійшли.
Кожну подробицю з того, що діялося того памятного дня на кладовищі, потверджували гідні віри свідки, але Поттерів оборонець їх про ніщо не питав. Тепер люди ще більше здивовані і невдоволені почали голосно відказувати, аж предсідник мусів їх напімнути.
Прокуратор промовив коротко:
— Поважні свідки ще й під присягою впевнили нас в тому, що сей нещасний чоловік справді допустився того злочину. Думаю, що все зовсім ясне, судіть по вашій совісти.
З грудей нещасного Потера добувся тяжкий стогін: він закрив лице руками і німо хитався то взад то вперед. Глибока, важка тишина настала в салі. Мужчини були схвильовані, а жінки із співчуття плакали. Нарешті промовив оборонець:
— Панове судді і присяжні! На початку розправи я задумав оборонити свого клієнта тим, що він вдіяв сей страшний злочин у хвилевім затемненні ума, бо був до безтями пяний. Так боронити підсудного я тепер не думаю — і звертаючися до возного, сказав: — Приведіть сюди Тому Соєра.
На всіх обличчях здивування й зацікавлення. Навіть Поттер здрігнувся і ожив. Очі всіх цікаво звернулися на Тома, як він підійшов до стола і заняв місце свідка. Хлопець був змішаний і дуже переляканий, його заприсягли й почали питати:
