Тим часом я встиг положити знову ту ложку, що був потяг. Дорахувавши вона сказала:
— А хай їм усячина! Тепер знову виходить десять!
Тьотю зовсім це збило з пантелику і вона була роздратована.
— Вибачайте, тьотю, але я не думаю, щоб їх було десять, — завважив Том.
— Дурню, хиба ти не бачив, як я їх рахувала?
— Знаю, але тільки…
— Добре, ще раз порахую.
Я вдруге потяг одну ложку, і в неї вдруге вийшло дев'ять ложок так, як і першого разу. Тут вона зовсім посатаніла, аж затремтіла вся, така була розлютована. Але все ж рахувала та перераховувала, аж поки зарахувалася зовсім; почала вже рахувати кошик замісць ложки. Тричи в неї виходило так, як треба, а тричи ні. Нарешті вона схопила кошик з ложками, швиргонула його в другий кінець хати, до речі й кішка здобула доброго стусана ногою, а всім нам розлютована господиня звеліла йти геть з-перед очей, і як що хто буде їй докучати до обід, того вона виб'є різками. Так ми й добули зачаровану ложку. Том укинув її в кишеню в тітчиному попереднику, поки вона вигонила нас геть, і Джім скоро одержав ложку вкупі з гвіздком.
