що це вона довго пробула в рибі і через те зробилась твердою кулею. Риба була величезна, — хто й зна, чи другу таку ловлено коли в Міссісіпі. Джім запевняв, що ніколи не бачив такої великої. Чимало дано б за неї в городі! Таку рибу звичайно продають на базарі хунтами, кожен купує собі шматок. М'ясо в неї біле, як сніг, і дуже смашне, як що його засмажити.
Другого ранку я зауважив Джімові, що стає нудно, — добре було б якось розважитись. Чи не майнути нам на той беріг — подивитися, що там робиться? Джімові ця думка сподобалася, але він порадив мені йти тоді, як смеркне, та й то добре оглядатися. Розміркувавши гаразд, він порадив мені взяти якусь із старих суконь і вдягтися за дівчинку. Ну, це думка не погана! Ми взяли одну перкалеву сукню, вкоротили її трошки, я засукав собі штани по коліна і тоді надів її. Джім позастебав із заду гаплички і стало дуже добре вбрання. На голову я надів чепець, щоб не пекло сонце, і обличча моє виглядало з його немов з будки. Джім присягався, що ніхто мене не пізнає, навіть удень. Я увесь день ходив у цьому вбранні, щоб звикнути, і на прикінці став почувати себе досить зручно, тільки Джім зауважив мені, що хода в мене зовсім не така, як у дівчинки. Та ще ось що: треба одвикнути піднімати спідницю, щоб закладати
