Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/61

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 53 —

хорского съ 3000 ко̂нныхъ и пѣшихъ, та зъ 400 Татаръ. Окро̂мъ сего во̂йска показувалися ще по Украинѣ польски̂ охочи̂ „затяги“. По̂дходила сама придатнѣйша година вызволити Украину съ по̂дъ польскои кормиги. Польского во̂йска майже не було на Украинѣ; у ворого̂въ украиньского народу велася въ Польщѣ усобиця. Здається, що ще й не траплялося такого придатного часу, та на лихо помѣжь козако̂въ по̂шла усобиця.

Опара, рушивши проти Бруховецкого на Мотовило̂вку, выхвалявся, що забере Кієвъ; пускавъ гуто̂рку, що за нимъ иде орды 30 тысячѣвъ зъ двома мурзами. Таки й справдѣ у слѣдъ єго вступала на Украину орда и Опара выйшовъ на зустрѣчь єи до Богуслава. Дня 18. серпня во̂нъ вкупѣ зъ выбраною нимъ козацкою старшиною поѣхавъ до ординьскихъ ватажко̂въ Камамбетъ-Батырши и Батыръ-Аги. Опара бувъ певнымъ, що йде до своихъ приятелѣвъ, спо̂льнико̂въ, але помылився: то̂лько лишень вступивъ во̂нъ до табору, Татаре загукали на него и не по̂дпустили до катрягъ своихъ мурзъ, пото̂мъ пустилися обдирати єго и старшину и на бо̂льшу ще зневагу здерли зъ него верхню одежу, та тодѣ повели до мурзъ.[1]

„Дивися, що ты отутъ написавъ, промовивъ мурза, показуючи перехопленый Опаринъ листъ до Дрозденка; ты заманюєшь, що бъ во̂нъ приставъ до тебе, обѣцяєшь вкупѣ воювати Поляко̂въ. А ты жь заприсягавъ на вѣрно̂сть королю, ты й намъ заприсягавъ“.

По сѣмъ словѣ пустилися лаяти Опару. Дальше почепили на шию єму ланцюгъ, ноги закували въ залѣзни̂ кайданы, а сами̂ тодѣ кинулися на козацкій таборъ, переймати ихъ коней. Козаки Опаринои ватаги во̂дборонялися и стрѣляли. Бо̂й стоявъ до самои ночи. Татаре во̂дступили, и вранцѣ зновъ накинулися на козацкій таборъ. Мурзы звелѣли зупинитися, выѣхали на передъ, передъ таборъ Опаринои ватаги и гукали: „Козаки! чи хочете собѣ за гетьмана Петра Дорошенка? Мы вамъ ставимо єго гетьманомъ. Коли приймете єго, мы не займатимемо васъ, а якъ нѣ, нашлемо на васъ Поляко̂въ зъ Бѣлои-Церкви и съ Чигирина, та зъ ними добиватимемо васъ.“

  1. На сходѣ такій звычай: кого приймають на авдієнціи, такъ на того надягають жупанъ, на ознаку поважаня.