Перейти до вмісту

Сторінка:Одинець Г. Мої спогади про центральну раду (Харків, 1926).djvu/34

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Після розгрому ради, підчас гетьманського панування, з'їхався раніше скликаний селянський з'їзд, на який з'явилося до 20 тисяч селян. Селяни кипіли, але німці їх ганебно розганяли, сажали на потяги й на пароплави, розвозили, знущаючись по дорозі, і тільки тим припинили величезну бійку, яка невідомо чим-би скінчилась у Київі. На цьому з'їзді вже багато було заарештовано українських діячів, так комуністів-більшовиків, як і соціялістів-революціонерів, і членів центральної ради.

12 квітня ватага офіцерів затримала на Софієвській площі мене й инших селян.

Мене посадили до в'язниці, спочатку в Київі, а далі в Чернігові. Так і просидів увесь час ганебного гетьманського панування, бачивши на свої очі всі катування й розстріли у в'язницях.

 
Україна не забуде уроків історії

Історія перевірить усі матеріяли, засоби й обставини, в яких проходило життя центральної ради, і винесе свій ясний і певний присуд за ту працю, яку проробила рада.

Центральна рада народилась у найбільш славні, бурхливі революційні дні. Національно поневолені українські селяни й робітники піднесли її на своїх плечах, віддавши почесний мандат, щоб вона боронила волю й довела революцію до кінця, віддавши селянству й робітникам землю й волю.

Договорившись із робітниками, вона могла-би зламати голову буржуазії, але цього вона не зуміла й не захотіла, бо була зразу вплутана в тенета дрібної буржуазії, і, збочивши на хибний шлях, почала котитися далі й далі у прірву.

У рішучі Жовтневі дні вона не стала на шлях класової боротьби, а, навпаки, видала свій знаменитий третій універсал, яким і викопала собі глибоку безодню.

Далі, вже хитаючись під натиском робітників і селян, сплелася з усією буржуазією й докотилася до німецьких багнетів, а вони вже припинили й саме її існування.