„Гей, зелена Полонино,
Чи збулася ти зіми?
Вьо, худобо! Гей, маржино,
На шовкові килими“!
Полонинський Хід рушає,
Полонинський Хід іде, —
Вся Гуцульщина співає,
Вся Гуцульщина гуде!…
…А вгорі, на сизих горах,
Ледве морок ночі зник,
Рано, рано встав на зорях
Ватаг, — дивний чарівник.
Вже палає ватра в стаї
І лягає сизий дим,
Мов кружляють птахів зграї,
По над озером блідим.
І синіє Полонина,
І радіє „депутат“
Збережеться вся маржина,
І великий буде дат!
