камінь? Біля нього є напис, а у ньому скарабей — святий жук, прообраз бога сонця. Такий сам напис та скарабей є по тому боці стіни. А тепер придави ручкою меча скарабея! Видиш? О!
Круглий камінь відсунувся й оба перелізли через отвір. Тоді Горсутен віднайшов при світлі луни другого скарабея, натиснув його і камінь вернув у своє первісне положення.
Оба мужі найшлися у маленькій кімнаті, якої стіни укривали червоні тканини з біссу, перетиканого золотом. Посередині кімнати стояв стіл з останками овочів, вина, меду та паланиць. Під одною стіною видніло низьке, подушками вистелене ложе, а під другою мраморний столик, повний всіляких більших та менших збаняток, плящин, мисочок, кисток, прутиків антімону. Над ними на гебановій поличці стояв ідол бога чепурух Беза, подібного до карлика. Третя стіна була вільна, бо у ній саме находився круглий камінь із написом. Четверту заступала важка парчева занавіса, з поза якої добувалося лагідне світло лампад. Усю кімнату наповняли удушливі пахощі, але Евмах не здавав собі ясно справи, відки вони беруться.
— Тут останеш! — сказав Горсутен, розглянувшися. — Там за занавісою внутрішня кольонада святого Пагімту, там ночуватиме фараон. А ти, — тут підняв руку, як учитель, що наставляє ученика, — глядітимеш на кольонаду, а якщо побачиш кого третього, удариш мечем! Оттут маєш перстінь його святости, який знають усі мешканці Кему. На ньому святий змій і соняшний круг зі скарабеєм. Він отворить тобі всі входи й виходи, визволить тебе від всякої небезпеки. Та ти поводися так, якби його не мав, бо чим менче людий тебе бачитиме, тим краще для його святости… ну й для тебе.
— А вжеж! — відповів Ксант. — Я й сам знаю, що нераз найдовше живуть на світі сі, що знають за богато тайн.
Горсутен стиснув його за плечі.
— Так. Якщо вони сим чаваняться, то всякому аж надоїсть їх життя. Ти порозумів усе як слід. Хай просвітить тебе Тот, а оборонить Птаг!
Горсутен счез отвором у стіні і Евмах остав сам. Через хвилю приглядався збанятам, плящинам та гладкому, сталевому зеркалу й усміхнувся. Се була очевидно одівальня та спальня одної з танечниць або жрекинь. Ах! У сю мить нагадав собі і пахощі. Се запах піжма та жіночого, сном розпаленого тіла. Такий сам наповняв його шатро після роскішної, при вині та обіймах молодих невільниць проведеної ночі. Ах! Усе єство Евмаха здрігнулося на сей спомин, і в сю хвилю нагадав собі, що може невдовзі проведе таку саму ніч з Герзет… Мимохіть стиснулися пястуки, а очі засвітили злим огнем:
