— Ні! — рішуче заперечив старий. — Вона багато балакає та береться шкодити ненависній своячці, але на таке діло вона не піде. Надто, бач, праведна у неї душа.
— Так то, так! — знизнув раменами молодий Збранич, — але де йде про землю та гріш, про владу чи значіння, там і богомільний праведник забуває на хрест. Мати любить дитину й бажає їй добра за всяку ціну, це приказує їй навіть віра! Бачиш, Гриво, я вже пять літ живу одалік від батьківського селища, і бачу, що той хрест, про який учила мене мати, не той сам у всіх…
Неохоче махнув рукою тивун.
— Я знаю, що люди скрізь однакі, чи вони з хрестиками, чи без. Чи в кого ідол Перуна у божнику, чи яка ікона, чи висить перед ним зілля, чи лямпада, душа не зміняється від цього, коли він не живе чесно. І саме тому кажу, що мати Ольга не посягне по майно Живійки і не осоромить себе. А там, гадаю, що стрийна й так не висидить довго у дворищі. Вона швидко найде собі другого чоловіка, який захистить її від напасти.
— Гадаєте?
— Так! У неї вельми пристрастна вдача і видко, що в горах, звідки вона родом, жінки й чоловіки не дуже міцно звязані подружжям. Святополк сказав виразно, що Заріччя є для вдови тільки так довго, доки не віддасться, а тоді переходить на його діти, або на вас.
Довго гуторили Грива і Станко про вдачу боярині, про її клопоти та про те, що не можна
