108
Підійшов до вікна знову, бо надіявся побачити рибалку-сміхуна, але не доглянув його ніде. На дворі западав вечір — уже третій з ряду, від коли тут перебував — а кріваве зарево обливало звідусіль самітній замок. Зате від правого берега ріки підпливав великий човен з кількома парами весел. Він плив стрілою, а на переді стояв у довгому вовняному плащі Калокир.
Молодець сейчас пізнав се лице хижої птиці, худе з великим носом та маленькими очима. У ньому було щось з лиса, а щось з пса, який сподіється від пана удару нагайкою. На голові мав патрицій звичайну плоску грецьку шапку, а під плащем каптан зі золотистої парчі. Пурпури на ньому не було, ані царського діядему. Всі жилці замку — а було їх усіх двацять — вибігли на стрічу. Попереду начальник варти у скіряній курті, набиваній густо спіжевими ґудзами, за ним дозорець вязнів, видко урядник поліції у темній туніці, перевязаній попід пахами та понизше пояса, далі замковий сторож, а на кінці рибалка, що був як здається слугою чи помічником сторожа. Він ішов позаду, підскакуючи і розмахуючи руками та щось видко говорив, бо дві жінки, які стояли при вході до більшого будинку аж покладалися від реготу.
