Юрша згинув десь від року, а хочби й жив, то нема в нього права на землю.
— Нема його й у вас! — відповів на те Коструба.
— Нема права, то є сила! — засміявся князь Кирило.
— Не знать, чия більша! — не згодився Коструба, — чи Юршівського імени, чи трицятки ратників князя, від якого несе баранячим лоєм.
Страшенно озлобився князь на Кострубу, але сей не ждав, аж дійде до бійки, бо в селі справді було тільки кількадесять мужа та й то при будові. Тому покинув дворище і пішов до попа, у якого гостював від приїзду, бо дворище було за сі два роки сильно підупало. На ніч розіслав гонців по околичніх хуторах, щоби всі верхом та зі збруєю прибували виручати посілля від напасти. На перші години дня сподівався Коструба помочі і ладився ще перед обідом прогнати князів із Юршівки.
Андрійко обняв і поцілував вірного Кострубу мов брата і дякував йому за обстоювання прав законного власника. Та тепер, коли власник сам появився, провід переходив до нього.
— Де моя збруя? Де кінь? — спитав гордо у свідомости, що їде у бій за добро своєї жінки і… дитини.
Коли сонце заглянуло в Юршівську балку, головною дорогою їхала у дворише чимала ватага ратників у шоломах, дехто в латах або півпанцирях, а всі з копіями, луками, топорами, мечами. За ними мужики з косами, вилами та бардишами, у які прозорливий Коструба велів заосмотрити всіх мужиків у Юршівській волости.
З хат стежили старці, жінки й діти за походом, доки не скрився за частоколом дворища. Попереду їхав на лицарському жеребці Андрійко у повній збруї зі спущеною кратою на лице та струсиними перами на шоломі. При мечі висів йому синьо мальований щит із трираменним хрестом, а копіє віз за ним Коструба.
У дворищі запанувало замішання, крик, гамір. Приведені князями замкові слуги виганяли наосліп товар за ворота та тягли за собою жінки й діти. Але Юршівські мужики не пустили їх.
— У нас, — казали, — до вас діло, а ми з часів небіщика боярина Василя навикли всі справи рішати копним судом, громадою.
— Але ми неперехожі каланники! звинялися наполохані пришелці.
— В Юршівці нема каланників. Є тільки бояри і кметі. Ходіть!
Перед дворищем розгривалася міжтим цікава дія.
