Рися знов заплакала. Семен став іі уговорювати, став іі заспокоювати, став пестити наче дитину.
— „Сеню!” сказала заспокоівшись Рися, „мені байдуже замужя!.. коли-б він не іхав… жалко мені ёго буде!.. Сеню! скажи ёму, щоб не іхав — ”
Знов Семен став уговорювати Рисю, що Джурови не можна не іхати, що ще лучше, колі він поіде, тогді ще краще вона засвідчиться, чи справді вона ёго а він іі любить. Заспокоівши сестру, Жук пішов у поле. Ёму хотілось освіжиться! Така несподівана річ, слёзи сестри, котру він дуже любив, зробили й на ёго великий вплив, підняли и у ёго цілий рій думок! Він любив Джура яко товариша, поважав ёго, але при думці — щоб Джур став ему шваґром, — у ёго на серці становилось не зовсім добре! Чим Джур не вдоволяв ёго для шваґра? про се Жук не допитався сам у себе, але коли-б залежало од ёго одного, він би не згодився на замужя Рисі з Джуром!.. Через се він и навертав и Джура и Рисю на ту гадку, що Рисі ще рано заміж! — „Нехай мине,” думав Жук, „рік, або два, тогді и видній буде: може я й помиляюсь, може Джур и справді стоіть Рисі!.. мені що в ёму!.. мені, аби вона була за ним щасливою… нехай же вона ёго краще розпізнає, а то, що вона покохала ёго — се не диво! молода дівчина!.. дитина.”
За обідом и Рися и Джур більш мовчали, говорив за всіх Жук з матерю більш про хозяйство, та про роботи. А Соня пильно придивлялась и до Рисі и до Джура и до Семена.
У вечері, як тілько після чаю стара Жучиха встала, щоб ити у свою кімнату на розмову з приказчиком про хозяйскі речи, Джур запитав іі, чи не дозволить вона зайти до неі и ёму поговорити про дуже важне діло.
— „Заходьте, заходьте!” сказала Жучиха; „я не забавлюсь довго з приказчиком.” Вона знала вже, про яке „важне діло” Джур хоче говорити з нею: Семен вже проблаговістив ій усе, що сам знав.
Годину згодя Джур сидів вже з Жучихою и мучився, не знаючи з якого боку почать річ про своє „діло.”
— „Дякую вам, Олено Василівно!” говорив Джур, „за ваші хліб-сіль и ласки…”
— „Ні за що,“ одповіла Жучиха. „Спаси-Біг и вам, що завернули до нас… Вибачте, коли скучали; звістно на хуторі не великі веселости.”
— „Мені нігде не було ще так весело, як у вас.”
