Сторінка:Проти червоних окупантів 2ч.djvu/135

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

вартові козаки бють Александровича прикладами. Я схопив „комбрига“ за пас і приклав бровнінг до його потилиці. Під ударами — він назад, зрезигнований, сів на канапі. Входять старшини мого штабу. Я кажу до Александровича: „Ми з вами обійшлись, як з офіцером, а ви зробили, як блазень, а блазнів бють“… — і я з розмаху дав Александровичу кілька поличників та наказав зв'язати йому руки.

Не маємо часу довго забавлятись. Садовимо всіх на їхню бричку і виїздимо. Під ліском стаємо: „Злізай, герою двох ордерів, на тамтой світ підеш“ — каже пор. Кохан до Александрова і дає знак жандармам, які тільки махнули шаблями. Тут Прискочив Лісовий і став рубати, приговорюючи: „Отеє тобі, гаде, за спалені села, за розстріли, за ґвалти!…“

Коди докінчували Алексадровича. то галичанин-ветеринар тільки лепетував: „Оттак йому, але я невинен…“ Підходжу до нього і кажу, що йому нічого не буде, бо він як утікач перед польською нагінкою попав з-під ринви на дощ. Хоча б навіть мусів бути комуністом, то ми даруємо йому життя. Прийде час, коли всі того роду українські комуністи будуть знову завзятими націоналістами. Залишаю йому вільну дорогу на чотири сторони світу, але даю завдання: заразити кілька тисяч коней в совітській армії. Він згодився і бричкою, поганяючи сам кіньми, відїхав. Двох червоноармійців треба було розстріляти з огляду на звільнення лікаря-українця.

По тижневі ми дістали оголошення, друковане в друкарні і розвішене по селах, що за смерть комбрига, тов. Александровича, розстріляно 7 селян — закладників