соціяльноі історії, минулих форм родинного й громадського життя. Учень починає збірати свої місцеві історичні матеріяли; де є можливість, збірають також археологичні зразки: стрілки, горщики, зброю; збірають легенди, казки, пісні; з глини роблять старовинну зброю, відливають з гіпсу постаті богів, з картону роблять наші козачі бунчуки, наші городища, замки колишніх власників та господарів, взагалі, відновляють усі історичні памятники від початку своєї рідної історії, а далі й чужоземної; користуються ріжноманітним матеріялом: глина, картон, дерево.
Далі історія сполучається з літературою, з письменством рідним і чужоземним. До творів, з якими діти знайомляться, роблять ілюстрації. Так, напр., — до наших дум можна робити й зразки наших човнів — «чайок» і одежі; тут більш личить малюнок, який краще передає настрій, психичне становище героїв твору.
Треба зліпити хату Шевченка і той садок зробити, де він, «ховаючись у бур'яні», читав Сковороду та робив свої найперші визерунки.
Дуже сприятливий для моделювання матеріял — байки (Глібова) з їх ріжноманітним персоналом зоологичних дієвих осіб.
Об'єднуючись з історією, письменство дає чимало матеріялу задля драматизації, яку можна провадити ріжними засобами:
1) Діти самі драматизують ту чи иншу казку, оповідання, яке зробило на них міцне вражіння, драматизують його безпосередніми заходами, жестами, словами, танцями (як дра-
