Брови́на, ни, ж. = Брова́ 1. Писав два дні й дві годині, поки списав дві бровині. Грин. III. 243.
Брови́ця, ці, ж. Бровь, бровка. І очиці, і бровиці. КС. 1884. VI. 357.
Брови́ще, ща, с. Ув. от брова́. Левиц. I. 441.
Бровко́, ка́, м. Кличка собаки с большими бровями. Kolb. I. 65. Побачила, що ось лежав у бур'яні бровко муругий. Котл. Ен. III. 38. Отари стережуть бровки кудлаті, гавкущі, злющі. К. МБ. II. 119.
*Броди́ло, ла, с. Фермент, вещество, служащее причиной брожения в органических телах. Сл. Дубр.
Броди́сько, ка, м. = Брід 1. Вх. Лем. 394.
Броди́ти, джу́, диш, гл. 1) Бродить. Смутен, смутен наш отаман по табору бродить. Чуб. V. 1052. Да й зірочка по хмарочці як бродить, дак бродить. Чуб. III. 179. 2) Идти в воде. Бродила по річці. Мил. 21. Оттак я вигадав: не бродячи, качку піймав. Ном. № 1648. 3) Ловить рыбу бреднем. З щастям по гриби ходить, з щастям в рибу бродить. Ном. № 1670.
*Бро́дом, нар. Вброд. Сл. Нік.
Бро́їти, бро́ю, їш, гл. Куралесить, проказничать.
Бро́їтися, їться, гл. безл. Мерещиться. Це тобі броїться. Шейк.
Бро́ндза, дзи, ж. Бронза. І майстрові дали кувать із брондзи кесаря. Шевч. 608.
Бро́ндзовий, а, е. Бронзовый. Шевч. 608.
*Бронзува́льний, а, е. Бронзировальный. Сл. Дубр.
Бро́ня, ні, ж. Оружие, броня. Стор. М. Пр. 4. Хто тебе наділив конем і бронею? Стор. I. 75. Вивели йому коня в броні. Чуб. III. 296. До бро́ні! К оружию!
Бро́слива, ви, ж. Персик. Шух. I. 109.
Бросна́тий, а, е. О дереве: имеющий много почек. Броснате дерево. Черк. у.
Брост, ту, м. = Брость. Обтичуть всіляким бростом. Федьк.
Бро́статися, таюся, єшся, гл. Пускать отпрыски, распускаться, выбрасывать почки. Шейк.
Брости́на, ни, ж. Древесная почка.
Брости́тися, щу́ся, сти́шся, гл. = Бро́статися.
Бросто́к, тка́, м. Отпрыск, отросток. К. (Желех.). Ум. Бросто́чок.
Бро́стур, ра, м. Род растения. Вх. Лем. 394.
Бро́сть, ти, ж. 1) Почка на дереве, цветочная почка на дереве. До тебе верну, як вбересь у брость-листок діброва. Млак. 58. На тій яблоньці, що в ярку, та й брость є. Полт. Пожену на брость пасти воли. Як було походять по брості воли, то такі гарні. Черк. у. 2) Зелень на дереве, ветви. Мостила мости з зеленої брости. Чуб. V. 509.
Бро́стя, тя, с. Соб. от брость. Желех.
Бро́чник, ка, м. Раст. Gallium mollugo. Лв. 98.
Брояки́, кі́в, м. Название порогов на Днестре и Буге.
Бруви́на, ни, ж. Шептала. Ум. Бруви́нка.
Бруви́нячий, а, е. Из шепталы.
Бруд, ду, м. 1) Грязь, нечистота. Як би знала, мій миленький, що я твоя буду, випрала би-м сороченьку з чорного бруду. Чуб. V. 332. 2) Околоплодная жидкость у роженицы, вытекающая перед появлением младенца. Попереду бруд одійде, тоді дитина родиться. Черк. у. У Мил. 21: послеродовое очищение. 3) Гной из нарыва, раны. Оце палець як обривало, так скільки з його бруду попойшло. Черниг. 4) Поросль волос у бреющегося человека. Який у тебе бруд великий поріс. Полт. г.
Бру́дити, джу, диш, гл. Грязнить, пачкать; загрязнять. Не брудь криниці, бо схочеш водиці. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Брудни́й, а́, е́. Грязный. Дай, братіку, мені хусточку: вона брудна, я піду та виперу тобі. Рудч. Ск. I. 121. Ум. Брудне́нький.
Брудні́ти, ні́ю, єш, гл. Грязниться, становиться грязным.
Бру́дно, нар. Грязно. Ум. Брудне́нько.
