Сторінка:Словник української мови. Том I. А-Ґ. 1927.pdf/164

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Брузуме́нт, ту, м. Позумент. О. 1862. VIII. 19. Одяг червоний жупан з вильотами, що пообшивані брузументами. Стор. I. 219.

Брук, ку, м. = Бу́рок. Желех.

*Брука́р, ря́, м. Мостовщик, Сл. Дубр.

Бру́ка́ти, каю, єш, гл. Ворковать. Шейк. Голубка… брукає. Pauli. II. 115.

Бру́ква, ви, ж. Раст. Брюква, Brassica oleracea. Вх. Пч. II. 29. Шух. I. 142. Їдять брукву, а лушпайки кидають. Чуб. II. 250. Ум. Бру́ківка, бру́квичка.

Бру́ку́! меж., выражающее воркование голубя. Глянь, як голубка в парі брукає: бруку-бруку, бруку-бруку, бруку-ку! Pauli, II. 115.

Брукува́ти, ку́ю, єш, гл. Мостить камнем (улицу). Желех.

Бруна́т, ту, м. Смуглый, темный, каштановый цвет.

Бруна́тний, а, е. Смуглый, темный.

Брунди́шка, ки, ж. Раст. Bulbocodium ruthenicum. Анн. 72.

Брунду́к, ка́, м. Веревка от кормы судна на берег к колу. Азовск. море. (Стрижевск.).

Бруне́лька, ки, ж. Brunella vulgaris Benth. ЗЮЗО. I. 115.

Бруне́т, та, м. Брюнет. Два дончики й молоді й да обидва брунети. Чуб. V. 922.

Бру́нечка, ки, ж. Ум. от бру́нька.

Бру́нитися, нюся, нишся, гл. Пускать почки. Дерево бруниться. Кролев. у.

Бруні́ти, ню, ниш, гл. = Брині́ти 2. = Брунча́ти. Пчола брунит, хрущі брунят. Вх. Уг. 228.

Брунча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Дзича́ти. Пщола брунчить. Вх. Лем. 391.

Брунь! меж. = Бринь. Зачепив бруньку за пакілець та брунь, брунь, смика її. Мнж. 109.

Бру́нька, ки, ж. 1) Древесная почка (лиственная). Мнж. 176. На весні береза бруньки наганяє. Чуб. I. 130. Погна́ти ві́вці на бруньки́. Выгнать овец пастись в лес, когда еще нет листьев на деревьях. Харьк. г. 2) Смычек у шерстобита для битья шерсти. Мнж. 176. Знайшов шапувала, ходе той з своєю брунькою. Мнж. 109. Ум. Бру́нечка.

Бру́нькати, каю, єш, гл. = Бри́нькати 3. Шапувал давай брунькать. Мнж. 109.

Брунькува́ти, ку́ю, єш, гл. С'едать древесные почки. Вівці у лісі брунькують, як трави нема. Харьк. г.

*Брунькува́тий, а, е. Почковидный. Сл. Нік.

Брус, са, м. 1) Кусок, отрезок в форме параллелепипеда. Брус мила. 2) Оселок, брусок. Шух. I. 169. 3) Четырехугольное бревно. МУЕ. III. 29. Ум. Брусо́к, бру́сик. Ув. Бруси́ще, бруся́ка.

Брусели́на, ни, ж. Раст. Evonymus europaeus L. ЗЮЗО. I. 123. См. Брусли́на.

Бруси́ни, син, ж. мн. Вода из-под точильного камня. Угор.

Бруси́ти, шу, сиш, гл. Точить камнем. Угор.

Бруси́ще, ща, м. Ув. от брус.

Брускви́на, ни, ж. Раст. Persica vulgaris. Шейк. Ум. Брускви́нка.

Бру́сла, ли, ж. Род длинной кофты без рукавов. Борз. у. См. Бру́сля.

Брусле́вина, брусле́нина, ни, ж. Раст. Evonymus verrucosus Scop. ЗЮЗО. I. 123.

Бру́слик, ка, м. Род жилета. Гол. Од. 75, 76.

Брусли́на, ни, ж. 1) Раст. а) Evonymus europaeus. Вх. Пч. II. 31. б) Evonymus verrucosus. Анн. 142. Сам було виріже нам удлища довгі та гнучкі із бруслини. Морд. Оп. 31. См. Брусели́на. 2) Вода из-под точила. См. Брусли́ни. 3) Окалина, шлак.

Брусли́нний, а, е. Относящийся к бруслине.

Бру́сля, лі, ж. Короткий тулупчик без рукавов. Вх. Зн. 4. См. Бру́сла.

*Брусна́тий, а, е. Толстый, грубый. Сл. Дубр.

Брусни́на, ни, ж. = Бруслени́на. Вас. 161.

Брусни́ця, ці, ж. Раст. Vaccinium Vitis Idaea L. ЗЮЗО. I. 140.

Брусо́ваний, а, е. 1) О дереве: обтесанный на четыре грани. Шух. I. 88. 2) Сделанный из четырехгранных бревен. Брусована хата. Шух. I. 89.