(ногою, рукою). Літом одгрібають ногами, а взімі брали б руками. Ном. № 559.
Відгріба́тися, ба́юся, єшся, сов. в. відгребти́ся, бу́ся, бе́шся, гл. 1) Отгребаться, отгресться. 2) Отбиваться, отбиться, защищаться, защититься. Ні, я не одгрібався руками ніяк од нього, то й не міг ударити. Александров. у. (Залюбовск.). Ніяк я від його (лиха) ні одіб'юся, ні одгребуся. Мир. ХРВ. 393. Та бог з вами! — одгрібався Чіпка, — не рад, що й зачепив таку причепу. Мир. ХРВ. 177.
Відгріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. відгрі́ти, грі́ю, єш, гл. — сир. Греть в печи простоквашу, чтобы сыворотка отделилась от творога. Св. Л. 5.
Відгрі́мнутися, нуся, нешся, гл. Крикнуть в ответ. Бодай тому шинкареві таке життя добре! — одгрімнувсь дядько. МВ. (О. 1862. III. 75).
Відгро́м, му, м.? І гроші побрали, і водгрому немає. Ном. № 13213.
Відгрома́джувати, джую, єш, сов. в. відгрома́дити, джу, диш, гл. Отгребать, отгрести (сено).
Відгроми́ти. См. Відгро́млювати.
Відгро́млювати, люю, єш, сов. в. відгроми́ти, млю́, миш, гл. Отбивать, отбить силой, отражать, отразить. Він (рештант) і пакет одгромив у мене: мене схопив за груди та зіпхнув з воза, а сам з возом і з пакетом хода. Новомосковск. у. (Залюбовск.).
Ві́дгук, ку, м. Отклик.
Відгука́ти. См. Відгу́кувати.
Відгука́тися, ка́юся, єшся, гл. = Відгукну́тися. На кожний гук не одгукаєшся. Ном. № 4715.
Відгукну́тися. См. Відгу́куватися.
Відгу́кувати, кую, єш, сов. в. відгука́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Выклика̀ть, выкликать. Куди се ти так забрався, що ледве-не ледве відгукав тебе. Киев. г. 2) Звать обмершее дитя с целью привести его в чувство. Мил. 19.
Відгу́куватися, куюся, єшся, сов. в. відгукну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Откликаться, откликнуться. На моє прохання відгукнулись.
Ві́дгулень, льня, м. Домашняя лошадь, отбившаяся в табун диких лошадей. О. 1862. 17—19.
Відгу́лити, лю, лиш, гл. Отклонить. А батько оце умисне кажуть, щоб мене від роботи відгулити. Федьк.
Відгу́лювати, люю, єш, сов. в. відгуля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Отпраздновать, отпировать. Зараз одгуляли весілля. Рудч. Св. I. 129. *2) О животных: случаться, случиться. Забірай і булану на поставень, буде пастися — бо вже відгуляла вчора. Пир. у., Конон.
Відгусти́, ду́, де́ш, гл. Окончить гудеть, шуметь. Одгуло весілля, зосталися молоді самі у хаті. МВ. (О. 1862. I. 95).
Віддава́ння, ня, с. = Відда́ння́. Ум. Віддава́ннячко. Покинула сина та ще й не женила; покинула дочку на віддаваннячку. Нп.
Віддава́ти, да́ю, є́ш сов. в. відда́ти, да́м, даси́, гл. 1) Отдавать, отдать. А син старець та свого не вживає, та все його хортам віддаває. Чуб. I. 173. Взяв той собака буханець та й віддав вовкові. Рудч. Ск. I. 9. Відда́ти бо́гові ду́шу. Умереть. Закричав дід дивними голосами та й богу душу віддав. Чуб. I. 156. — хвалу́. Воздать хвалу, восхвалить. Хвалу богові оддав. МВ. I. 16. — на добри́день. Пожелать доброго дня. І добридень мені оддала. Левиц. I. 14. — поклі́н. Поклониться. Матері божій поклін оддавши. Чуб. I. 160. *— на рі́шення. Предоставлять решению. Сл. Нік. 2) Выдавать, выдать замуж. Тоді дівку віддавай, коли люде трапляються. Ном. № 5928. Як будуть тебе, моя мила, за иншого віддавати, пиши листи на папері, давай мені знати. Мет. 60. 3) Передавать, передать, выражать, выразить. 4) Протягивать, протянуть голосом при конце песни, причем делается рулада от высокого к низкому на октаву. У нас так завше: яку б пісню не співала, то усе віддає. Любеч. 5) Теплеть, потеплеть. Уранці було холодно, а вдень трохи оддало. Константиногр. у.
Віддава́тися, даю́ся, є́шся, сов. в. відда́тися, да́мся, даси́ся, гл. 1) Отдаваться, отдаться. Левиц. Пов. 81. 2) — за ко́го. Выходить, выйти замуж. Чого журиться? Нехай та журиться, що віддається. Ном. № 2265. Мамко моя старенькая, хочу ся віддати, коли б прийшли старостоньки до нашої хати.
