Гол. I. 197. 3) Отдаваться, отдаться (о звуке и пр.). Як Тетяна засміється, в душі радість оддається. Котл. МЧ. 4) Выражаться, выразиться, передаваться, передаться, отражаться, отразиться. В тих писаннях красний божий мир і чоловіча жизнь… не оддались так правдиво, як воно єсть у нас перед очима. К. Гр. Кв. 19.
*Відда́влювати, люю, єш, сов. в. віддави́ти, влю́, ви́ш, гл. Отдавливать. Сл. Нік.
*Відда́вна́, нар. Издавна. Сл. Нік.
Віддалеки́, нар. Издали. Іще оддалеки зачув Петро глухий галас мов на ярмарку. К. ЧР. 257.
*Відда́лений, а, е. Отдаленный. Сл. Нік.
Віддали́ти, ся. См. Віддаля́ти, ся.
Віддалі́, нар. = Віддалі́к. Я став собі оддалі і дивлюся, що то він робитиме. Волч. у.
Віддалі́к, нар. Поодаль. А лисиця оддалік стоїть. Рудч. Ск. I. 21.
Віддалі́ти, лі́ю, єш, гл. Поотстать, отдалиться. Не жени коні: лоша віддаліло — не здожене. Усе вже те оддаліло, проминуло. МВ. (О. 1862. I. 95).
Ві́ддаль, нар. Издали. Відьми так не вдариш, а треба кинуть на-оддаль, то попадеш. Грин. I. 66.
Віддаля́ти, ля́ю, єш, сов. в. віддали́ти, лю́, ли́ш, гл. Отдалять, отдалить, удалять, удалить. Бог віку прибавив, а від смерти оддалив. Ном. № 13920.
Віддаля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. віддали́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Отдаляться, отдалиться, удаляться, удалиться. Тепер же я сиротина у світі зосталась, що від роду віддалилась, а від села одійшла. Чуб. V. 747.
Відда́ниця, ці, ж. Невеста. О. 1861. XI. 49. Св. Л. 134.
*Відда́ність, ости, ж. Преданность. Сл. Нік.
Відда́ння́, ня, с. 1) Отдача. Шість кабанів чорт мав, бідному чоловікові дав і на вічне віддання пропало. Драг. 7. Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання. 2) Выход замуж. Св. Л. 197. Ді́вчина на відда́нні́. Девушка-невеста, взрослая девушка. У мене ж дочка на відданні Г. Барв. 11. 3) Народный праздник 15 января. ХС. I. 74. Чуб. III. 5. *— до су́ду. Предание суду. Сл. Нік. Ум. Відда́ннячко. Маю сестру на відданнячку. Гол. IV. 547.
Віддаро́вувати, вую, єш, сов. в. віддарува́ти, ру́ю, єш, гл. Отдаривать, отдарить.
Віддаро́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. віддарува́тися, ру́юся, єшся, гл. Отдариваться, отдариться.
Відда́рок, рку, м. Обратный подарок. МУЕ. III. 76. Відда́рки дава́ти. Отдаривать. Маркев. 126.
Відда́ти, ся. См. Віддава́ти, ся.
Відда́ток, тку, м. 1) То, что нужно отдать. *2) Отдача. Сл. Нік.
Відда́ха, хи, об. Отдающий, отдающая. Будь узяха, будь і оддаха. Ном. № 10651.
Відда́ча, чі, ж. = Відда́ння́ 1 и 2. На одда́чі (донька) = На відда́нню́. Чуб. IV. 63.
Відде́рти, ся. См. Віддира́ти, ся.
*Відде́ртий, а, е. Отодраный. Сл. Нік.
Віддиви́тися, влю́ся, вишся, гл. Окончить смотреть. Умирающая говорит: Очі ж мої каренькії віддивилися, уста ж мої сахарнії відговорилися. Чуб. I. 771.
Віддима́ти, ма́ю, єш, сов. в. відду́ти, відодму, меш, гл. 1) Отдувать, отдуть. 2) Віддима́ти гу́би. Выпячивать губы. Переносно: сердиться. Оддув губи як капиці. Ном. № 3368.
Віддима́тися, ма́юся, єшся, сов. в. відду́тися, відодму́ся, ме́шся, гл. 1) Отдуваться, отдуться. 2) О губах: выпячиваться, выпятиться. Очі горять, губи оддулись. Мир. ХРВ. 33.
Віддира́ти, ра́ю, єш, сов. в. відде́рти и відідра́ти, деру́, ре́ш, гл. 1) Отдирать, отодрать, отрывать, оторвать. Відірвав нитки, утяг у голку та й почав пришивати до чумарки те, що віддер. Харьк. 2) Только несов. в. Отплясывать, откалывать. Метелиці та гопака гуртом віддирають. Шевч.
Віддира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. відде́ртися и відідратися, деру́ся, ре́шся, гл. Отдираться, отодраться, отрываться, оторваться.
*Ві́ддих, ху, м. Дыхание. З тьми «Невідомого» з'явився я на світ — і пер-
