знайомий щупак під льодом, або чи пані видра не була ласкава зробити нашим рибам візиту. Франко.
Візни́к, ка́, м. 1) Возница, кучер. Гол. I. 50. Кучеревий візниче, поганяй воли швидче! Грин. III. 491. *2) Извозчик. Сл. Нік. Ум. Візни́ченько. Велю коникам вівса дати, а візниченькам підождати. Грин. III. 548.
Візни́ка, ки, м. Кучер, возница. МВ. (О. 1862. III. 51). Послав свого візнику попитати дороги. Чуб.
Візни́ця, ці, м. = Візни́к. МУЕ. III. 114.
Візни́ченько, ка, м. Ум. от візни́к.
Візни́чий, чого, м. = Візни́к. Велю коникам вівса дати, а візничому підождати. Грин. III. 491.
Візо́к, зка́, візо́чок, чка, м. Ум. от віз.
Вій, во́я, м. Жмут хворосту при заплетании плетня. Мнж. 177. Полоса плетня (в длину). Пліт маєш городити на сім воїв. Вх. Зн. 7. Ум. Війо́к. Мнж. 177.
Вій, ві́я, м. Мифическое существо с веками до земли.
Війїна, ни, ж. Половина (по длине) волового дышла. Миуск. окр.
Ві́йка, ки, ж. 1) Ум. от ві́я. Вх. Пч. I. 14. 2) = Ві́ячка. Вх. Зн. 8. 3) Веялка. Славяносерб. у.
Війми́ти, млю́, ми́ш, гл. Отнять. Ще мені мачуха сорочки не вшила, вже мені мачуха здоров'я віймила. Гол. III. 274.
Війна́, ни́, ж. Война. Ум. Ві́йнонька, ві́йночка.
*Ві́йниці, ниць, ж. мн. Ресницы. Сл. Нік.
Війну́ти, ну́, не́ш, гл. Подуть, повеять. Хатина чепурно вибілена, тепла та ясна, тиха та щасна, війнула на його якимсь теплим духом. Мир. ХРВ. 217. См. Віну́ти.
Війо́к, війка́, м. Ум. от вій, во́я.
Ві́йсько, ка, с. Войско. Без гетьмана військо гине. Ном. № 751. Військо йде, як мак цвіте. Ном. № 4206. *Іти́ до ві́йська. Итти в солдаты. Сл. Нік.
Військо́ви́й, а, е. 1) Войсковой. Військовий писарь, суддя, осаула. Військова старшина. Військову суремку в головах достягає. Макс. (1849). 18. 2) Военный. Військовий міністр Франції Гамбета. Ком. II. 15. *3) Військо́ва́ стать. Воинское звание. Сл. Нік.
Війт, та, м. 1) В старой Украине глава городского общества и председатель коллегии судей в старом украинском городском суде. Молодець же нашого міщанського роду, син нашого війта. К. ЧР. 296. Чия справа? — Війтова. — А хто судить? — Війт. Ном. № 2571. 2) Сельский староста, сельский старшина. Вже наш війт не буде більше ходити під вікнами та ззивати людей на панщину. О. 1862. II. 78. Тут десяцькі, соцькі, війти до мене пристали, що я з другого повіту, а паперу в мене нема. Г. Барв. 367.
Війте́нко, ка, м. Сын ві́йтів. Невже ви хочете, щоб за вашого війтенка батько силував одним одну дочку? К. ЧР. 297.
Війти́ха, хи, ж. Жена ві́йтова. Гол. IV. 450.
Ві́йтів, това, ве. Принадлежащий ві́йтові. Нема над ню і над війтову свиню. Ном. № 2517. Не війтова дочка, та до речі говорить. Ном. № 13059.
Війті́вна, ни, ж. Дочь ві́йтова. Ой я із Кракова війтівна, я ж тобі, серце, не рівня. Нп.
Війті́вство, ва, с. Должность ві́йтова.
Війті́вщина, ни, ж. Двор и дом ві́йта. Желех.
Війтува́ти, ту́ю, єш, гл. Быть ві́йтом. КС. 1882. V. 354.
Війце́, ця́, с. В упряжи плуга — дышло, находящееся между двумя парами волов (Новомоск. у.). От він узяв, нарвав війце і підпріг її, а жінку поставив за погонича. Рудч. Ск. I. 180. Чуб. VII. 399.
Війя́, війя́, с. Дышло у воловьего воза. Kolb. I. 67. Рудч. Чп. 249, 250. Один чумак занедужав, на війє схилився. Нп.
Вік, ку, м. 1) Век, жизнь, все время жизни. Пропав мій вік молоденький. Мет. Дай, боже, тобі вік довгий і розум добрий. Ном. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люде (а не ти). Чуб. V. 261. Раз на віку спіткнешся, та й те люде побачать. Ном. № 7019. Доброму чоловікові продовж, боже,
