Ві́трик, ка, м. Ум. от ві́тер.
Вітри́ло, ла, с. Парус. І попливе човен з широкими вітрилами. Шевч. 238.
Вітри́льний, а, е. Парусный. Желех.
Вітри́ти, рю́, ри́ш, гл. Нюхать воздух (о собаке).
Ві́тритися, рюся, ришся, гл. ? Собаки вітрились тоді, то я і взяв од собак вила. Новомоск. у. (Залюбовск.).
Ві́триця, ці, ж. = Ві́териця. Вх. Уг. 231.
Ві́трів, рова, ве. Принадлежащий ветру. Чуб. II. 15. Жене, як вітрів батько. Ном.
Вітрови́й, а, е. Ветряный. Шух. I. 112. Чи на вітровому морі, чи на суходолі? К. МБ. III. 248.
*Вітрови́к, ка́, м. Вентилятор. Сл. Дубр.
Ві́тровина, ни, ж. Раковина на дереве (болезнь коры древесной). Бачите, які у осокора вітровини скрізь та япини; де вітровина, там у середині сухий та пухкий. (Залюбовск.).
*Вітрови́чний, а, е. Вентиляционный. Сл. Дубр.
Вітрого́н, на, м. 1) Ветренник. 2) Вентилятор. Канев. у. Вітрогони становлять, шоб воздух гнало в шахті. Славяносерб. у.
Вітрого́нити, ню, ниш, гл. Ветренничать.
Вітрого́нка, ки, ж. Ветренница. Желех.
Вітроле́тень, тня, м. Предмет, легко разлетающийся по ветру. (Богдана лях) спалив на вітролетень-прах. К. Дз. 101.
Вітроло́м, му, м. Бурелом, дерево, сломанное ветром.
Ві́тронько, ка, м. Ум. от ві́тер.
Вітрува́тий, а, е. О дереве: с трещинами в коре, проникающими до древесины. Вас. 146.
Вітрю́га, ги, м. Очень сильный ветер. Лебед. у.
Вітря́к, ка́, м. Ветряная мельница. Чуб. II. 242. Ум. Вітрячо́к.
Вітряни́й, а́, е́. Ветряный. Маркев. 89. Грин. II. 37. Схопилась велика вітряна буря. Єв. Мр. IV. 37.
Вітряни́ця, ці, ж. Мотыль (в машинах). Як шеретують, то вітряниця у топчаку гуде.
Ві́трянка, ки, ж. Ветренница. Константиногр. у.
Ві́тряно, нар. Ветрено.
Вітрячо́к, чка́, м. Ум. от вітря́к.
Ві́тти, вітті́ль, віттіля́, нар. = Ві́дти.
Ві́ття, тя, с. соб. Ветви. Долина глибока, а калина висока, аж додолу віття гнеться. Мет. 79.
Вітце́вий, а, е = Ба́тьків. Желех.
Вітці́вський, а, е = Ба́тьківський. Желех.
Вітці́вщина, ни, ж. = Ба́тьківщина. Желех.
*Вітчи́зна, ни, ж. Родина, отчизна. Сл. Нік.
Вітчи́м, ма, м. Отчим. Лихий вітчим козаченька молодого лає. Макс. (1849). 2.
Віть за віть одда́ти. Отплатить тем же, воздать равным за равное. Мкр. Н. 35.
Віха́, хи́, ж. 1) Веха. Бояре збіраються коло віхи або прапора, аби перезва не зняла віхи без викупу. МУЕ. III. 165. І віху в'ють. Колесо надінуть, квітками вберуть, любистком, чорнобривцями і поставлять на майдані, де улиця дівчача. Г. Барв. 64. 2) Раст. Cicuta virosa L. ЗЮЗО. I. 116. 3) Комета. Є ще зорі, що звуться кометами або мітлами, або віхами. Ком. I. 50.
Ві́хало, ла, с. = Ві́хола. Мир. Пов. I. 112.
Ві́́хола, ли, ж. 1) Мятель, вьюга. Зіма буде з віхолами та лютими морозами. Ґави сідають купами, — буде віхола. Мнж. 157. 2) Грозовая буря. Шух. I. 9.
*Ві́хор, хора и хру, м. 1) Вихрь. Віхром налетіло й гримнуло, та дощу не було. 2) = Вир. Водоворот. Курка була б не втопилася, як би не попала в віхор, а то її закрутило. Крим.
Ві́хоть, хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытье посуды, утвари и пр. 2) Пучок соломы. Віхоть соломи на устілку. Гол. Од. 49. Далі трохи присохне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. Греб. 400. 3) Горящий клок, уносимый ветром с пожара. Упа́в ві́хоть. Случилось несчастье, неприятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що
