Воро́тати, таю, єш, гл. Обтирать зерно в ступе от шелухи. Золотон. у.
Вороти́ло, ла, с. 1) = Навій. Вх. Уг. 247. МУЕ. III. 24. Шух. I. 255. 2) Длинное бревно, которым поворачивают мельницу. 3) Часть тока́рні (см.). Шух. I. 305. 4) Род ключа для поворачивания навоя в ткацком станке. Волч. у.
*Воро́тний, а, е. Привратник. Над ворітьми теж зроблена була «вежа», де жив «воротний». О. Левиц.
Воро́тник, ка, м. = Ворота́рь. Гол. (Желех.).
Воро́тниця, ці, ж. 1) = Ворі́тниця. 2) Ворота, плетеные из прутьев. Угор.
Воро́тній, я, є. Воротный. Якась людина… бралась на перелаз у воротній хвірточці. Г. Барв. 419.
Вороття́, тя́, с. = Воріття́. Троянці, в кріпості запершись, Енея ждали вороття. Котл. Ен. V. 31. Буде каяття на світі, — вороття не буде. Шевч. 379.
Во́рох, ха, м. 1) Куча. Шух. I. 178. У во́росі погуто́рити. Поговорить в компании. Шух. I. 41, 50. 2) Куча невеянного зернового хлеба. Пшениці ворох був не вкритий. Алв. 69. Ні жадної скирти не осталося — він усі помолотив. Вороха так до неба. Грин. II. 69.
Ворохі́бини, бин, ж. мн. = Ворохі́бня. К. Дз. 167.
Ворохі́бник, ка, м. Мятежник. Вх. Зн. 21.
Ворохі́бництво, ва, с. = Ворохі́бня. З ворохібництвом лихим своїм таяться. К. Дз. 117.
Ворохі́бня, ні, ж. Мятеж. Вх. Зн. 21. К. Дз. 115, 32.
Ворохо́бити, блю, биш, гл. Бунтовать, восставать. Желех.
Воро́чання, ня, с. Переворачивание.
Вороча́ти, ча́ю, єш, гл. 1) Возвратиться. Ворочай, зятеньку, хоч не хутко. Мет. 99. 2) Возвращать. Доганяйте, ворочайте, літа молодії. Нп.
Воро́ча́тися, ча́юся, єшся, гл. 1) Возвращаться. Ой їдь та їдь, мій милесенький, та не забавляйся, на конику вороненькім назад ворочайся. Гол. 2) Поворачиваться. Ой матінко утко, ворочайся хутко: уже сонце низенько, дружечки близенько. Грин. III. 429. 3) Иметься, случаться. Нашим усе чарчина ворочається. Грин. I. 239.
Во́рочок, чка, м. Ум. от во́рок.
*Во́рса, си, ж. Ворс. Сл. Нік.
*Ворса́стий, а, е. Ворсистый. Сл. Нік.
Во́рситися, шуся, сишся, гл. Сердиться. Вх. Зн. 18.
Ворухли́вий, а, е. Подвижной; беспокойный.
Ворухну́ти, ну́, не́ш, гл. Шевельнуть.
Ворухну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Шевельнуться. Не зна Марко, як в колисці часом серед ночі прокинеться, ворухнеться, то вона вже скочить і укриє й перехристить. Шевч. 105.
*Вору́шення, ня, ср. Двигание. Сл. Нік.
Воруши́ло, ла, с. Рычаг. Полесье.
Воруши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Шевелить. Не воруши гною, бо буде воняти. Ном. № 3289. 2) Трогать. Чорте, на груш, тільки мене не воруш. Ном. № 3837. Не воруште мене, не займайте мене, неначе ви й не бачите нічого. Кв. I. 88.
Воруши́тися, шу́ся, шишся, гл. Шевелиться. Ворушиться, і усом моргає, очима поводить. Кв. I. 126. Ворушіться ще, жили, поки живі. Ном. № 5934. Усюди… народ ворушився. Стор. М. Пр. 51.
*Воруші́ння, ня, ср. Шевеление. Сл. Нік.
*Ворушки́й, а, е = Ворухли́вий. Неч.-Лев.
Ворушли́вий, а, е = Ворухли́вий.
Ворушня́, ні́, ж. Суматоха, волнение (толпы). Желех.
Ворча́ти, чу́, чи́ш, гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Ном. Хоч не лає, дак ворчить. Г. Барв. 319.
Вор'я́, р'я́, с. = Вір'я́. Козел. и Борз. у. Через вор'є перелізти, зараз і в леваду. О. 1862. VII. 34.
В-осени́, нар. Осенью. В-осени ложка води, а дві грязі. Ном.
Восе́т, ту, м. Раст. = Осо́т. Вх. Пч. I. 9.
Воси́ка, ки, ж. = Оси́ка. Вх. Пч. I. 12.
