Ном. № 11084. Туга коло серця як гадина в'ється. Чуб. V. 473. 2) — сліпа́ = Вереті́нник, Anguis fragilis. Вх. Пч. II. 16. 3) — сорока́та. Pelias praester. Шух. I. 22. 4) — чо́рна. Pelias chersea. Шух. I. 22. 5) Употребляется как бранное слово. Ум. Га́динка. Грин. I. 6; га́динонька, Мет. 251; га́диночка. Чуб. V. 434.
Гади́нник, ка, м. Раст. a) Alchemilla vulgaris. Вх. Пч. II. 29. б) Verbascum thapsus. Лв. 102.
Гадиня́, ня́ти, с. Змееныш. Гадина чинить уперед яйце, а потім віводить гадинята. Шух. I. 238.
Га́дка, ки, ж. Мысль, помышление, думка. Ні думки, ні гадки. — Що хатка, то инша гадка. Взяли мене думки та гадки. Ном. № 5807. А ні га́дки. І га́дки не ма́є. И не думает вовсе; и в ус себе не дует; и не заботится. Ном. № 4991. Його лають, а він, а ні гадки (а він і гадки не має). Его бранят, а он и в ус себе не дует. Не журиться Катерина, і гадки не має. Шевч. 67. За годинки жито помолотили й прибрали, — тепер ні гадки, — т. е. теперь и спокойны. Черн. у. Шкода́ й га́дки. Нечего и думать. Шкода й гадки, не буде нічого. Шевч. 422. Ум. Га́донька, га́дочка. Думки-гадоньки не мають. Шевч. 648. Ой почєли вівчєрики гадочки гадати, як би дати Бондарючці та у село знати. Шух. I. 205.
Гадкува́ти, ку́ю, єш, гл. Размышлять, раздумывать. Він тогди не каже нічо, лиш собі гадкуїт. Гн. II. 9.
Га́довий, а, е. Змеиный, свойственный гаду. Гадове кодло. Бранное слово. Енея, гадового сина, пужни по своєму. Котл. Ен. IV. 36. Гадова свинота. Ном. № 12403.
Гадови́ще, ща, с. Змеиное гнездо, место пребывания змей. Вх. Зн. 9.
Га́донька, ки, ж. Ум. от га́дка.
Га́дочка, ки, ж. Ум. от га́дка.
Га́дра, ри, ж. Баба-яга, сварливая баба. Вх. Зн. 9.
Гаду́. Обыкновенно с повторением в выражении: Я (він, ти і т. д.) гаду́, гаду́. Я (он, ти и т. д.) болтаю… Гаду, гаду, а вовк суне. Ном. № 5769. Гаду, гаду, а пси в крупах. Ном. № 12949.
Гадь, ді, ж. = Гаддя́. В хаті була всяка гадь… вужі та ящірки. Гн. II. 66. На благовіщіня гадь вилазит із землі. Фр. Пр. 59.
Гадю́к, ка, м. = Га́дина. Вх. Зн. 9.
Гадю́ка, ки, ж. 1) Гадюка, Vipera berus. Вилазить гадюка та й сичить. Рудч. Ск. I. 146. Гадюк умію замовлять. Котл. Ен. III. 13. Нехай мої руці поїдять гадюці. Грин. III. 266. 2) Гадина, змея. Даю вам силу наступати на гадюки. Єв. Л. X. 19. 3) Употребляется как бранное слово. Ум. Гадю́чка.
Гадю́ра, ри, ж. 1) Большая гадюка, большая змея. 2) Бранное слово. Що це ти, гадюро, робиш? Уман. у.
Гадю́цький, а, е = Гадю́чий. Чуб. I. 122.
Гадюча́, ча́ти, с. = Гадюченя́. Ком. II, стр. 107.
Гадюченя́, ня́ти, с. Детеныш гадюки, змееныш. Гадюка й гадюченята. Ком. II. 107. Ум. Гадюченя́тко.
Га́дючий = Гадю́чий. Хот. Нік.
Гадю́чий, а, е. 1) Змеиный, гадючий. Гадюча в серці в вас отрута. К. Псал. 132. Гадю́че ко́дло. Змеиное гнездо. 2) Гадю́ча мо́рква. Раст. Peucedanum Oreoselinum Moench. ЗЮЗО. I. 166. 3) Бранное слово. Гадючий сину! Маркев. 56. Гадючий жид. Маркев. 56. І ціпка вхопила гадюча дитина. Грин. II. 183.
Гадю́чин, на, не. Принадлежащий, свойственный гадюке. Не лай гадючину матір. Чуб. II. 12.
Гадю́чина, ни, ж. Мясо гадюки, змеи. Ном. № 12174.
*Гадючи́ння, ня, ср. = Лино́вище 1. Сл. Яворн.
Гадю́чка, ки, ж. 1) Ум. от гадю́ка. 2) Гадю́чку вки́нути, впусти́ти. Сделать пакость. Здається і друже, а гадючку впустив. Ном. № 9536.
Гадю́чник, ка, м. 1) Змеиное гнездо. Екатеринослав. 2) Раст. = Вороне́ць. Spiraea Filipendula L. ЗЮЗО. I. 137. 3) Низенькая землянка. Херс. Викопав якийсь гадючник у землі. Левиц. Пов. 343.
Гадю́ччя, чя, с. соб. Гадюки. Тілько й видко між кущами, що гадюччя й ящірок. Щог. Сл. 123.
