Гайдама́ччина, ни, ж. = Гайдама́щина. ЗОЮР. I. 139.
Гайдама́шок, шка, м. Ум. от гайдама́ка. Желех. Грин. III. 601.
Гайдама́шок, шка, м. Ум. от гайдама́ка. Желех. Грин. III. 601.
Гайдама́щина, ни, ж. Восстание гайдамаков, время восстания гайдамаков. КС. 1884. VIII. 721.
Гайда́рик, ка, м. Ум. от гайда́рь.
Гайда́рка, ки, ж. Длинная пастушеская палка. Лубен. у.
Гайда́рь, ря́, м. Пастух овец. Змиев. у. Ум. Гайда́рик.
Га́йдати, даю, єш, гл. Играть на флейте. Угор.
Гайдачо́к, чка́, м. Особый род орнамента на писанке. МУЕ. I. 104.
Гайде́й, де́я, м. У гуцулов: пастух рогатого скота. См. Гайда́й, бовга́рь. Шух. I. 189.
Гайду́к, ка́, м. 1) Высокорослый служитель; солдат надворной стражи. Ой ви війти, отамани, панськії гайдуки. Нп. Ой крикнув царь на свої гайдуки: «Возьміть Байду добре в руки!» Гол. I. 2. 2) Особого рода танец. 3) Гайдука́ сади́ти, уда́рити. Танцевать в присядку. Ударила б гайдука, та боюся мужика. Чуб. V. 687. Еней, матню в кулак прибравши, і «не до соли» примовлявши, садив крутенько гайдука. Котл. Ен. I. 20. 4) Ніс гайдука́ ска́че. Выражение для указания чьего-нибудь страшного аппетита, усиленной работы челюстями. Лупить (= їсть), аж ніс гайдука скаче, — танцює. Ном. № 12206. *5) Крик (сигнал) для перебежки в игре в свинку. Сл. Нік. Ум. Гайдучо́к. Чуб. V. 1075. Ув. Гайдучи́ще. Чуб. V. 686.
Гайду́цький, а, е. Принадлежащий, свойственный гайдуку́ 1.
Гайдучи́ще, ща, м. Ув. от гайду́к.
Гайдучо́к, чка, м. Ум. от гайду́к.
Га́йка, ки, м. 1) Гайка. 2) Замедление, проволочка, трата времени. Коли б не гайка трапилася у дорозі, може б і вистиг на обід. Екатериносл. у. Ум. Га́єчка.
Га́йкати, каю, єш, гл. Кричать гай!
*Га́йкатися, каюся, єшся, гл. Медлить, мешкать. Іди, та швидке, не гайкайся. Сл. Яворн.
Га́ймін, на, м. Множество. У місті сьогодня гаймін огірків. НВолын. у.
Гайна́рь, ря, м. Работник, пригоняющий на ярмарку еврейский скот. Шух. I. 84.
Га́йний, а, е. 1) Мешкотный, медленный. Гайна робота. Вх. Зн. 9. 2) = Гаєви́й. Повій, вітре гайний. Гол. II. 793.
Гайни́к, ка́, м. Лесник. Вх. Зн. 9.
Гайні́в, но́ва, ве. Принадлежащий, свойственный гайну́. Бранное слово: гайнів брат. Ном., стр. 285, № 3349.
Га́йно, нар. Мешкотно, медленно.
Гайно́, на́, с. 1) Навоз, испражнения. Ном. № 7916; № 6572. 2) Подстилка соломы для скота. О. 1862. VIII. 49. 3) Медвежья берлога. Шух. I. 22. 4) Беспорядок. Гайно́м стоя́ти. Быть в беспорядке. Казала, що все прибрала в хаті, аж бачу, що все такечки й стоїть гайном.
Гайнува́ння, ня, с. Небрежение, небрежность, бездельничанье.
Гайнува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Небречь, растрачивать, мотать. Ти ж і сам колись був таким, як ми, дукою. Хто тобі, пеському синові, звелів гайнувати батьківщину. К. Бай. 47. Хто в літі гайнує, той в зімі голодує. Ном. № 558. Заробить гроші, та й гайнує їми, — нічого не зостається в його. Новомоск. у. *Гайнува́ти час. Тратить время попусту. Сл. Нік. 2) Кутить, гулять. А кум з кумою в корчмі гайнує. Чуб. № 1099. 3) Производить беспорядок. Ну бігать, гомоніть, гайнувати, — аж усе піде жужмом. МВ. II. 10.
Гайну́ти, ну́, не́ш, гл. Побежать, кинуться, махнуть, удрать. Г. Барв. 314. Десь так гайнув, що й не видно. Ой гайну я до дівчат та й на вечерниці. Нп.
Гайня́ний, а, е. Грязный, скверный. Громада, громада! гайняна їх рада! Ном. № 14068.
Гайо́ви́й, а, е = Гаєви́й. Гарна, як квітка гайова. Ном. № 8425.
Гайови́й, во́го, м. Лесной сторож.
Гайови́к, ка́, м. Леший. Уман. II. 84.
Гайо́к, йка́, м. Ум. от га́й.
Гайо́чок, чка, м. Ум. от гай.
Гайса́ння, ня, с. = Гаса́ння.
Гайса́ти, са́ю, єш, гл. = Гаса́ти.
Га́йстер, ра, м. 1) = Чорногу́з. Ciconia nigra. Вх. Пч. II. 9. Пирят. у.
