Голодра́бець, бця, м. 1) Воз, не обшитый лубом. 2) = Голодра́нець. Мир. Пов. I. 157. Чого прийшли ви, голодрабці? Котл. Ен. V. 69.
Голодра́бий, а, е. 1) Необшитый лубом (о возе). Голодрабий віз. 2) Оборваный, голый, бедный. Позбіралась у город голодраба шляхта. Стор. МПр. 143.
Голодра́бка, ки, ж. = Голодра́нка.
Голодра́нець, нця, м. Оборванец. К. ЧР. 336. Еней прочумався, проспався і голодранців позбірав. Котл. Ен. Вообще бедняк.
Голодра́нка, ки, ж. Оборванка.
Голодри́ґа, ґи, м. и ж. Оборванец, негодяй. Желех.
Голодува́ння, ня, с. Голодание.
Голодува́ти, ду́ю, єш, гл. Голодать. Хто в літі гайнує, той в зімі голодує. Ном. № 558. Голодний голодуєш цілий день. Г. Барв. 451.
Голодю́к, ка́, м. Голодающий. К. ПС. 84.
Голокі́рка, ки, ж. Безостая пшеница. Канев. у.
Голоколі́нець, нця и голоколі́нок, нка, м. = Голодра́нець. Пани ж наші, пани голоколінці! Як ми в шинк, то й ви навздогінці. Ном. № 1189. Дайте сьому голоколінку, хоч із хліба скоринку. Чуб. V. 583. Ум. Голоколі́нчик. КС. 1883. IV. 734.
*Голоколі́нник, ка, м. Голодранец. Зараз підуть толки про дуків-гетьманців і про козаків-нетягів, голоколінників. Лепкий.
Голоколо́сий, а, е. О хлебе: безостый. Пшениця голоколоса. Канев. у.
Гололе́диця, ці, ж. = Голощі́к. Вх. Зн. 11.
Голомо́взик, ка, м. = Голомо́зько. О. 1861. X. 56.
Голомо́зий, а, е. 1) Плешивый, лысый. Голомоза дитина. Дід твій лисий, а мати голомоза. Ном. № 6319. Багацько, як у голомозого чуприни. Ном. № 7710. *2) Коротко остриженный, белоголовый, поседевший. Дивіть, який голомозий! бо по сонцю бігає. Крим.
Голомо́зина, ни, ж. Лысина, плешь.
Голомо́зько, ка, м. Плешивец, лысый человек. Ном. № 6156.
Голоморо́жжя, жя, с. = Голоморо́ззя. Збіжє вимолочують звичайно в-осени на голоморожжю. Шух. I. 166.
Голоморо́ззя, зя, с., голоморо́зиця, ці, голо́морозь, зі, ж. Гололедица, морозная погода при отсутствии снега. Желех. Вх. Зн. 11. Голоморозь шкодить озимині. Черк. у.
Голо́мша, ші, ж. Раст. Triticum Spelta. Вх. Пч. II. 36.
Голомши́вий, а, е. 1) Плешивый. Голомшива голова. Борз. у. Употребляется в презрительном смысле. Дуже ти голомшивий, щоб мене подужав. Кобел. у. 2) Безостый, безусый (о хлебах). Угор.
*Голонасі́нний, а, е. Голосемянный. Сл. Дубр.
Голопра́вда, ди, м. и ж. Правдивый мужчина, правдивая женщина. Він на ню звіряв усе, а вона й не мошенниця — голоправда все. Змиев. у.
Голопу́зий, а, е. 1) С голым животом. 2) В иносказательном значении: бедный, ободранный, несчастный. Голопузі ви пуцьверинки, а не козаки. Стор. МПр. 144.
Голопузя́, зя́ти, с. 1) = Голопу́цьок. 2) Бедняк, оборвыш. Вх. Зн. 11.
Голопу́п, па, м. = Голопу́цьок. Вх. Лем. 404.
Голопу́пий, а, е. 1) С обнаженным пупом. 2) = Голопу́зий 2.
Голопу́цьок, цька, м. 1) Неоперившийся птенец. 2) Переносно: ребенок. Діти голопуцьки, як горобенята, бігають по улиці. Г. Барв. 416.
Голоп'я́тий, а, е. С голыми пятками, в рваных, без подошв сапогах; переносно: бедняк. Було як на полювання їде, то біля його панів та панків голоп'ятих, таких, що йде в чоботях, а пучки на піску й знать, — сила. О. 1862. V. 105.
Голору́ч, нар. 1) Голыми руками. Вхопив жарину голоруч. 2) С пустыми руками. Хто ж продасть, як піду я голоруч? дайте грошей. Каменец. у.
Го́лос, су, м. 1) Голос. Козацьким голосом гукає. ЗОЮР. I. 217. Почула Леся Кирила Тура голос. К. ЧР. 136. На таки́й го́лос. Таким голосом. Питає його на такий саме голос, як у дочки. Чуб. II. 201. У го́лос. Громко. Ой прийшли до Дунаю та у голос гук-
