нули. О. 1862. X. 2. Плаче-плаче, а далі й заридає у голос. МВ. (О. 1862. III. 60). Іван у голос тужить. О. 1861. IV. 62. У го́лос уда́рились. Заплакали громко. Г. Барв. 58. Иногда в том же значении совсем без глагола. Батько і мати бачуть лихо, та в голос. ХС. VII. 455. Справді робиться страшно. Деякі вже й у голос. Г. Барв. 207. Не своїм го́лосом. Громко, испуганно, неестественно. Кричить не своїм голосом. Ном. № 3460. У свини́й го́лос. Несвоевременно; чаще всего: очень поздно. Ном. № 7797. Пода́ти го́лос. Отозваться. Марина перша було подає голос. Левиц. I. 112. В оди́н го́лос. Одинаково. Чи можна ж, щоб стільки людей брехало та все в один голос? На го́лос. Громко. Брат читає коло стола на голос. Федьк. *2) Мелодия, мотив. Не на той го́лос. Не тем мотивом. Сл. Нік. Ум. Голосо́к, голосо́чок, голосо́нько. Кого я люблю — по голосоньку пізнаю. Чуб. V. 1067.
Голоси́на, ни, м. Голосище, огромный голос. Чуб. II. 581.
Голоси́ти, шу́, сиш, гл. 1) Голосить, рыдать, вопить. Голосить неначе по мертвому. Ном. Біга Катря боса лісом, біга та голосить. Шевч. 87. Го́лосом голоси́ти. Громко плакать. Ой там по-над яром козак сіно косить, а дівчина у долині голосом голосить. Мет. 17. 2) Издавать высокий или унылый звук, шуметь, гудеть. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Г. Арт. (О. 1861. III. 103). Сині хвилі голосили. Шевч. 386. Нехай хоч дзвін голоситиме про нас до бога. Левиц. I. 375.
*Голосі́вка, ки, ж. Гласная буква (граммат.). Сл. Нік.
Голосі́ння, ня, с. Плач, рыдание, жалобное причитание. Мати не почула її голосіння, що так і ридає. Кв.
Голосни́й, а́, е́. 1) Громкий, голосистый, звучный. Отець Хома ваш голосний. Шевч. 503. Голосний, як дзвін та дурний, як довбня. Ном. № 6313. Голосна гармата. Шевч. 450. Голосна луна розляглась серед тихої ночі. Левиц. I. 109. 2) Гласный (о звуках речи). Левиц. I. 163. О. 1862. I. 67. Ум. Голосне́нький.
Голосни́к, ка́, м. Отверстие в середине деки бандуры, гитары, в дудке и т. п. КС. 1882. VIII. 281.
Голосни́ця, ці, ж. 1) ? Я ж його (пристріт) викликаю… з вух, з під вух, з голосниць, з під голосниць. ЕЗ. V. 52. 2) Вертикально стоящее бревно в куполе гуцульской церкви. Шух. I. 117.
Голосні́йшати и голосні́шати, шаю, єш, гл. Становиться громче, звучнее. Разом з пташиними піснями голоснішає пісня дівоча. Левиц. I. 339.
Го́лосно, нар. Громко, звучно. У кобзу грає, виграває, голосно співає. Мет. 443. Ум. Голосне́нько. Біжи, коню, до нового двору, ой заржи голосненько. Чуб. V. 1008.
*Голосо́ваний, а, е. Баллотированный. Сл. Нік.
*Голосови́й, а, е. 1) Голосовой. 2) Гласный (граммат.). Сл. Нік.
Голосо́к, ска́, м. Ум. от го́лос.
Голосо́нько, нька, м. Ум. от го́лос.
Голосо́чок, чка, м. Ум. от голос.
Голостьо́б, бу, м. Возвышенное место без растительности.
Голосува́ння, ня, с. Голосование, баллотировка.
Голосува́ти, сую, єш, гл. Голосовать, баллотировать. — на ко́го. Подавать свой голос за кого.
Голосу́ха, хи, ж. Та, которая голосить. Голосистая певица? Молодежь вызывает песней девушку на улицу: Вийди, вийди, Марусенько, наша голосухо! Мил. 64.
Голо́та, ти, ж. соб. Голь, бедняки. Не йди туди, вражий сину, де голота п'є. Чуб. V. 955. Ум. Голо́тонька. Чуб. V. 1016.
Голоте́ча, чі, ж. В выражении: на голоте́чі = Голоті́ч. Желех.
Голоті́ч, нар. Под открытым небом. Вх. Зн. 11.
Голотово́да, ди, м. Предводитель голо́ти, голи, бедняков. У Кулиша: Сього тверезого голотоводу (Наливайка) опасується вже роздратувати. К. ЦН. 168. Дурний, голотовода Ґанжа. К. Бай. 67.
Голо́тонька, ки, ж. Ум. от голо́та.
Голо́цванок, нка, м. = Голопу́цьок. Екатериносл.
