Гони́телька, ки, ж. 1) Гонительница, преследующая. Желех. 2) Ганяющаяся за чем, любительница чего. Я на ті оселедці не гонителька. Пирят. у. 3) Шалунья, непоседа. Брацл. у.
Гони́тельство, ва, с. Гонение, преследование. К. ХП. 130.
Гони́ти, ню́, ниш, гл. = Гна́ти. Людей гонили силою на присягу. ЗОЮР. I. 137. Пророків вони вбиватимуть та гонитимуть. Єв. Л. XI. 49. *Куди́сь тобо́ю гонить. Куда-то тебя гонит. Кудись тебе пре, кудись тобою гонить, спокою собі знайти не можеш. Лепкий.
Гони́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) = Гна́тися 1 и 2. Щось за парень за волом гонився. Мкр. Н. 47. 2) — з ким. Гнать что. Паші нема, — уже він гонився з телятами на городи. Змиев. у. 3) Иметь случку. Kolb. I. 65. 4) — з ро́зумом. Размышлять, раздумывать. Він ся з розумом гонит що робити. Вх. Зн. 11.
Гони́ця, ці, ж. 1) Корова во время течки. 2) Сладострастная женщина. Желех.
Гони́шний, а, е. —на сі́тка. Род рыболовной сети, на которую нагоняют рыбу. Браун. 12.
Гоні́й, нія́, м. Избранное, в числе нескольких, крестьянским обществом лицо, на обязанности которого лежит собирать в волость крестьян для взноса податей. (Харьк.?).
Гоні́нник, ка, м. Пастух (в полони́нах), перегоняющий овец из коша́ри в стру́нку, где их доят. Шух. I. 193.
Гоні́ння, ня, с. 1) Гонение. Шух. I. 227. *2) Гонка, гоньба, гон, спугивание. Риба? Нічого волоком не вловиш, а скільки ходіння, скільки гоніння. Крим.
Го́нір, нору, м. = Го́нор. Стор. МПр. 46.
Гонки́й, а́, е́. 1) = Гінки́й. Тонка, гонка ще й висока, листєм широка. Грин. III. 199. 2) Быстрый (о лошади). Коні гонкі як вітер. Рк. Левиц.
Гоно́би́ти, блю, биш, гл. 1) Устраивать, делать как следует: удовлетворять, доставлять удовольствие, употреблять на что. Де що не заробе, усе в хазяйство гонобить. 2) Лелеять. Вона гонобила надію у серці. Мир. Пов. I. 126.
*Гоно́к, ка́, м. Шатун (дышло в паровозе). Сл. Дарм.
Го́ном гна́ти. См. Гна́ти.
Го́нор, ру, м. 1) Самолюбие, гонор. Рудч. Ск. II. 203. Шляхтич за гонор уха рішився. Ном. № 4211. 2) Честь, почет. Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема. О. 1861. XI. 30. Доп'явшись до високих титулів та великих гонорів. К. ХП. 125.
Гонори́стий, а, е. Самолюбивый, гордый. Такий гонористий став, що й чарки з тобою не вип'є. Правоб.
Гоно́рний, а, е = Гонори́стий. Не був такий гонорний, уступив до того ґазди. Гн. I. 88.
Гоноро́вий, а, е. Благородный, знатный. Я гоноровий шляхтич. Стор. I. 188.
Гонорови́тий, а, е = Гонори́стий. К. ХП. 114. Онисько дід гордий і гоноровитий. Левиц. Пов. 226.
Гоно́рство, ва, с. Самолюбие. Ляхи з лукавства та з гонорства зведуться на нивіть що. Стор. МПр. 46.
Гонорува́ти, ру́ю, єш, гл. Тщеславиться, гордо держать себя. Як з мужиків вилізе в підпанки, то вже так і гонорує: простому чоловіку і руки не подасть. Волынск. у.
Гонорува́тися, ру́юся, єшся, гл. = Гонорува́ти. Сидить дівка на постелі та ся гонорує. Чуб. V. 156.
Гонт, ту, гонта́рь, ря́, гонтови́й и пр. = Ґонт и пр.
*Гонта́ль, ля, м. Кровельный гвоздь. Батько кинув у вогнище добрі дві пригорщі гонталів, тих старомодних, ручної роботи гонталів із кованого заліза. Франко.
*Гонтолу́п, па, м. Гонтовщик, тесовщик. Борд. 102.
Гону́к, ка, м. = Ону́к. Грин. III. 530.
Гонча́к, ка́, м. 1) Пловучая мельница. Левч. 70. 2) Род судна. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Гончаре́нко, ка, м. Сын горшечника. Аф. 364.
Гончари́ха и ганчари́ха, хи, ж. Жена горшечника. Аф. 464.
Гончари́ще и ганчари́ще, ща, м. Ув. от гонча́рь. Грин. III. 683.
Гончарі́вна, ни, ж. Дочь горшечника. Аф. 364.
