чется чего-нибудь. Сл. Нік. До кужіля рука болить, до горілки душа горить. Нп. Черк. у. 5) Горю́-горю пень. Присловье в игре в щі́тки. Чуб. III. 93.
Горі́тися, ри́ться, гл. безл. = Горі́ти 1. Як не ладиться, то й в печі не гориться. Ном. № 1700.
Горі́х, ха, м. 1) Орех (плод). Сім міхів оріхів. Ном. № 9207. 2) Орешина, ореховый куст, ореховое дерево. Ой у лісі на горісі сорока зависла. Чуб. III. 133. Ум. Горі́шенько, горі́шечко, горі́шок. Грин. III. 407.
Горі́ховий, а, е. Ореховый. Горіхова лушпайка. Ой піду я у вишневий садочок та вирву горіховий листочок. Грин. III. 349. Сіделечко горіхове. Чуб. V. 305.
Горі́ше, нар. = Горі́йше. Ой горе, горе калині при долині, а ще й горіше сироті на чужині. Грин. III. 415.
Горі́шенько, ка, м. Ум. от горі́х.
Горі́шечок, чка, м. Ум. от горі́х.
Горі́шина, ни, ж. 1) Ореховое дерево, ореховый куст (в последнем значении чаще употребляется: ліщи́на). Липки, горішина, соснина. Котл. Ен. VI. 21. 2) Раст. а) Coronilla varia. Лв. 98. б) Trifolium rubens. Лв. 102. См. Голова́йчик.
Горі́шній, ня, нє. 1) Верхний, наверху находящийся. Подивиться козак Нечай в горішню кватирку. Гол. I. 8. Горішній навій. МУЕ. III. 17. Камінь у млині буває горішній і долішній. Каменец. у. Горішній одвірок над хатніми дверьми. ЕЗ. V. 204. 2) Выше по течению лежащий. 3) О ветре: северный (на Днепре). Мнж. 148. Северо-восточный (Кубань). О. 1862. V. Кух. 37. *а) Береговой, с берега; б) верховой, с гор. Сл. Нік. Горі́шній бік у полотні́. Лицевая сторона полотна, которая при вышивании обращена к швее. Шух. I. 154. 4) Чердачный. Горішнє вікно. 5) Горі́шня ха́та. Та из хат (комнат), которая находится в сторону гор (в подгорных местностях). Шух. I. 95.
Горішня́к, ка́, м. Северный ветер. Браун. 6.
Горішня́нин, на, м. Живущий на верхнем конце села. Фр. Пр. 72.
Горі́шок, шка, м. 1) Ум. от горі́х. 2) Раст. а) — бі́лий. Trifolium montanum L. Шух. I. 22; б) — черво́ний. Trifolium pratense. Шух. I. 22. 3) Род игры в мяч. О. 1861. XI. Св. 36.
*I. Горі́ще, ща, с. Чердак. Скинув з горіща. Поліз на горіще. Крим.
II. Горі́ще, нар. Выше. Їк узіли Мирін Штолу та з собов горіщ. ЕЗ. V. 34.
Горла́й, лая́, м. Человек с сильным голосом. Мнж. 178. См. Горлань.
Горла́нка, ки, ж. = Го́рло. ЕЗ. V. 57.
Горла́нь, ня́, м. Крикун. Чи по неволі, чи по волі? Кричить аркадський їм горлань. Котл. Ен. V. 11.
Горла́ти, ла́ю, єш, гл. Кричать, горланить. Каменец. у. Гн. II. 144. Черезчур громко петь. Мнж. 178.
Горла́тий, а, е. 1) Крикливый, горластый. Цитьте, цитьте, горлатії ворони. К. ЧР. 297. Мовчи бо, жуінко, не будь така горлата. Чуб. II. 348. 2) О ружье, горшке и пр.: имеющий широкое отверстие, широкогорлый. Покрепились, підвеселились ми з дідом із того високого горлатого джбану. Г. Барв. 180. 3) О мережке: с большими отверстиями. Славян. у. 4) Горла́та я́ма = Горла́ха. Складав зерно… в горлаті ями. Мир. ХРВ. 125.
Горла́ха, хи, ж. Яма для хранения зернового хлеба. Козел. у. Треба понасипать горлахи пашнею. К. ЧР. 131.
Горла́ч, ча́, м. Птица: Columba gutturosa, зобастый голубь. Вх. Пч. II. 9.
Горленя́, ня́ти, с. = Орленя́.
Горли́, лі́в, м. мн. (= Орли́). Название узора в вышивке. Чуб. VII. 427.
*Горли́вий, а, е. Усердный, заботливый. Сл. Нік.
Го́рлиця, ці, ж. 1) Горлинка, род дикого голубя. Воркувала горлиця у садку. Гліб. 2) Род танца. Мкр. Н. 29. 3) Песня про горлинку. Заспіває про Чалого на Горлицю зверне. Шевч. 8. 4) Употр. как ласкательное слово, особенно в уменьш. го́рличка. Нехай мене мир не знає, коли я зражу тебе, моя горличко. МВ. II. 63. Ум. Го́рличка. Так окукобилась, мов та горличка. Ном. № 10102.
Горли́ця, ці, ж. = Орли́ця.
Го́рличко, ка, с. Ум. от го́рло.
Го́рло, ла, с. 1) Горло, глотка. Проханий кусок горло дере. Ном. № 4493.
