бейчик, — джив, джив, джив. Грин. III. 554. Горобі́єнько. Чуб. III. 57.
Горобе́йник, ка, м. Раст. Lithospermum arvense L. ЗЮЗО. I. 127.
Горобе́ль, бля́, м. = Горобе́й = Горобе́ць. Попід тинами з гороблями живучи. Грин. III. 625.
Горобеня́, ня́ти, с. Воробушек, молодой воробей. Мир. ХРВ. 42.
Горобе́ць, бця́, м. 1) Воробей. Веселий як горобець. Ном. № 8471. Води — горобцеві по коліна. Ном. № 14048. 2) Название вола цветом подобного оперению воробья. КС. 1898. V. II. 42. 3) Род орнамента на писанках. МУЕ. I. 205. Ум. Горо́бчик, горо́бчичок. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький. Грин. III. 662.
Гороби́на, ни, ж. Рябина, Sorbus Aucuparia L. Анн. 336. Вх. Пч. I. 13. Горобина роскинула зелений намет і рясно на їй ягід червоно-злотих. МВ. I. 156. Обступили стару, як горобці горобину. МВ. (О. 1862. III. 69).
Гороби́нець, нця, м. 1) Помет воробья. Мил. М. 69. Мил. 31. 2) Раст.: а) = Рогі́з. Вас. 176, 207. б) Oxytropis pilosa. Dc. ЗЮЗО. I. 167.
Гороби́ний, а, е. 1) Воробьиный. Повне гніздо горобиних голоцюцьків. МВ. I. 140. 2) Гороби́на ніч. Ночь, в течение которой бывает сильная гроза, воробьиная ночь. Маркев. 15. *Сильная гроза, с беспрестанными молниями. Сл. Нік. І в горобину ніч прийдуть для такої панночки, як наша. Шевч. 282. 3) Гороби́ний горо́шок. Раст.: а) Vicia angustifolia Roth. ЗЮЗО. I. 141. б) Vicia Cracca L. ЗЮЗО. I. 141. в) Lotus corniculatus L. ЗЮЗО. I. 127. Повився горобиний горошок. МВ. I. 140.
Гороби́нячий, а, е = Гороби́ний. Мил. М. 96.
Горобі́єнько, ка, м. Ум. от горобе́й.
Горо́бка, ки, ж. Воробьиная самка.
*Горобли́ха, хи, ж. = Горо́бка. Ум. Горобличка. Горобличка гарна птичка. Нп.
Горо́бчик, ка, м. 1) Ум. от горобе́ць. 2) Род детской игры. Ив. 65.
Горобчи́ха, хи, ж. = Горо́бка. П'ять горобчих, а чотирі горобця, — виходе, що одній горобчисі нема пари. Мнж. 86.
Горо́бчичок, чка, м. Ум. от горобе́ць.
Гороб'я́, я́ти, с. = Горобеня́.
Гороб'я́чий, а, е = Гороби́ний. Мил. М. 49.
*Горо́ватий, а, е́. Гористый. Чик. Е. «Розмови».
Горови́й, а́, е́. 1) Горный. Річка текла з горової води. КС. 1885. XI. 538. У горову роспалину сояшний промінь ронив ссяющу стягу. МВ. II. 159. *2) Идущий сверху. Горови́й ві́тер. Дующий по течению реки.
Горови́тий, а, е. Гористый. Вх. Зн. 12.
Го́род, да, м. Город. Чуру свого до города Черкаси посилав. АД. II. 9. Ум. Городе́ць, городе́чок, городо́к. Ой везуть сироту-сирітку, а в Кам'янець-городець. Чуб. В городі царів син, а за городечком царівна. Чуб. III. 159.
Горо́д, ду, м. 1) Огород. Сидить, як качан в городі. Ном. *2) Участок усадебной земли в селе. Грицько Рубан на новому городі вже птишню зіп'яв, казав, Миколі там хату ставлятиме, а тепер ячмінь сіє. Пир. у., Канон. Ум. Горо́́дець, горо́донько, горі́дчик. Левиц. I. 170; горо́дчик. Пішла в городець, рвала барвінець. Чуб. III. 301. Прийди, козаче, к мойому городоньку. См. Огоро́д. 3) Род игры. КС. 1887. VI. 457. Род хоровода. Грин. III. 109.
Города́рь, ря́, м. Начальник города? «Та рушай, вісько, під Бендер місто!» Вісько рушає, з гармат стріляє, аж чотирі печі розсипається, татарський городарь іздрігається, міщане ходя, радоньку радя. О. 1861. XI. Св. 56. Вероятнее, однако, что слово города́рь, которое нигде ни разу более нам не встречалось, является просто переделкой какого-то другого слова, подобного по своей форме, но с забытым уже значением.
Горо́дець, дця, м. Ум. от горо́д.
Городи́н, на, м. В песне то же, что и го́род. Ой город, город, городин, приїхав Андрієчко челядин. Маркев. 105. Своего рода licentia poetica, допущенная песней ради рифмы.
Горо́дина, ни, ж. Огородные овощи. Рудч. Ск. I. 131.
