з рук їх яку небудь страву виривали. Мкр. Н. 35.
Гу́лиця, ці, ж. = Ву́лиця. Грин. III. 128, 72, 341. К. Дзв. 173. А на нашій гулиці усе хлопці молодці. Грин. III. 99. Ум. Гу́лонька, гу́лочка. Вийди, доню, на гулоньку. Чуб. V. 651. За дудочку да й на гулочку. Грин. III. 99.
I. Гу́лі, меж. Употребляется для призыва голубей. Гулі, гулі, голуби, ви летіте сюди! Чуб. III. 192.
II. Гу́лі. 1) Употребляется как глагол: гулять. Не плач, дитинко, гулі підемо. Що на нашій та гулиці все гулі та гулі. Грин. III. 72. 2) Употребляется как существительное: гулянье, бездействие. Гулі не одного в лапті обули. Ном. № 12559. *Гу́лі пра́вити. Бездельничать. Пир. у., Конон.
Гу́лонька, гу́лочка, ки, ж. Ум. от гу́лиця.
Гу́ль! меж. = I. Гу́лі.
Гу́льба́, би́, ж. Кутеж, пир, пирушка, собрание гостей. Об Різдві їх заручили. Гостей-гостей наїхало!.. Гульба точилась до самого світу. МВ. (О. 1862. III. 49).
Гу́льбини, бин, ж. мн. Гулянье, собрание для забав, веселого препровождения времени. Там гульбини тоді були: зібрались родичі і чужі добрі люде і веселились собі. Новомоск. у.
Гу́льбище, ща, с. Место гуляний, увеселительных собраний, гульбище. Було гульбище на високій могилі… Посходять було на ту могилу, балакають, у карти грають, співають. ЗОЮР. I. 280. У нас над річкою є ліс; в тім лісі лощина, де колись було гульбище, — пани гуляли. ХС. IV. 27.
Гу́льбощі, щів, ж. мн. Гулянье, веселье, кутеж. Не втомлена гульбощами, горем не перемучена, ясна була собі, як тихеє літо. МВ. II. 83.
Гульві́са, си, м. Гуляка, повеса, шалопай. К. ЧР. 130. Котл. Ен. I. 33. Чуб. I. 245. А з яру та лісу, з собаками та псарями, їде пан гульвіса. Шевч. 472.
Гульк, меж. Глядь, вдруг, внезапно, шасть. Грин. II. 226. Гульк назад — аж стоїть поруч чортяка. Рудч. Ск. I. 63. Аж гульк! зіма впала. Шевч. 81. Аж гульк — і в город причвалав. Котл. Ен. I. 15. А та собака між жидівське військо — гульк. Грин. II. 223.
Гу́лька, ки, ж. Развлечение, гуляние, безделие. А я з гульки додомоньку — єсть де відпочити. Гол. I. 128. Чаще во мн. ч. Не ходив ти за волами, але сь ходив за гульками. Гол. III. 82. Ти все в питки та все в гульки, а об смерти нема й думки. Грин. III. 144.
Гу́лькнути, кну, неш, гл. Юркнуть, нырнуть, внезапно появиться. Так і гулькнув у воду. Пора, бач, гулькнула не та. О. 1861. II. 176. 2) Кинуться, броситься, хлынуть. Угор. 3) Крикнуть, хрюкнуть. Угор.
Гу́льма́, нар., употребляемое тавтологически для усиления значения гуля́ти. Оттак цілісінький день гульма гуляє. Лубен. у.
Гульну́ти, ну́, не́ш, одн. в. от гл. гуля́ти. Хотілось таки на святий празник гульнуть. Стор. МПр. 153.
Гульня́, ні, ж. 1) Гулянье, развлечение, забава. Ні гульня, ні робота. Ном. № 10911. Без його і гульня не гульня. Шевч. 303. 2) Кутеж. К. ЧР. 88.
Гульта́й, гульта́йський и пр. = Гультя́й, гультя́йський и пр.
*Гу́льтики, ків, м. мн. Кальсоны. Вояки розкошували, лежучи на сонці в одних сорочках і гультиках. М. Садовський. «Спомини».
Гультіпа́ка, ки, м. 1) Голь, бедняк, оборвыш (вследствие разгула). Ви не які-небудь бурлаки, гультіпаки, а січовики. Стор. II. 277. 2) Повеса, кутила, гуляка.
Гультя́їще, ща, м. Ув. от гультя́й.
Гультя́й, тяя́, м. 1) Гуляка, кутила, лентяй, повеса. Приймак-гультяй не хоче робити, бере люльку у кишеню, йде до коршми пити. Чуб. III. 127. Ув. Гультя́їще. Великий гультяїще. Лукаш. 127. *2) Грабитель, разбойник; бандит. Мабуть якісь гультаї на безборонних та ще сплячих людей напали. Лепкий.
Гультя́йка, ки, ж. Женщина-гуляка, лентяйка. Ум. Гультя́йночка. Моя дочка гультяйночка, дома не ночує. Нп.
Гультя́йство, ва, с. 1) Праздность, лентяйничанье, повесничество. І який буде лад з твого гультяйства? 2) Соб. Лентяи, кутилы, повесы. Он зібралось усе наше гультяйство.
