Гультя́йський, а, е. Принадлежащий, свойственный лентяю, повесе, кутиле. З гультяя гультяйська й робота.
Гультяюва́ти, тяю́ю, єш, гл. Кутить, повесничать, бездельничать, бродяжничать. Ґрунт продам, а сам піду гультяювати. НВолын. у.
Гулю́кати, каю, єш, гл. — на ко́го. Кричать на кого, бранить кого. Желех.
Гулюма́ха, хи, ж. Большая шишка. Лохв. у.
Гу́ля, лі, ж. 1) Детск. голубь. О. 1861. VIII. 8. Чаще во мн. ч. Прилетіли гулі та й сіли на люлі; а ви, гулі, не гудіть… ХС. II. 195. 2) = Сич. Вх. Лем. 406. 3) = Ґу́ля.
Гу́ля́-гуч! меж. Крик, которым гонят гусей. Вх. Лем. 406.
Гуля́й-городи́на, ни, ж. Подвижная деревянная башня (для военных надобностей).
Гуля́ка, ки, м. и ж. 1) Кутило, гуляка. К. ЧР. 353. Де ж ти тепер, моя мила, що ти мене знарядила п'яницею-бурлакою і ледащом-гулякою. Чуб. № 1061. 2) Ж. Правая чепі́га. Прил. у.
Гуля́кати, каю, єш, гл. Кричать. Вх. Уг. 234.
Гуля́льня, ні, ж. = Гу́льбище. Він був на гуляльні з нами; там було багато парубків і дівчат. Екатериносл. у.
Гу́ля́нка, ки, ж. 1) Гуляние, развлечение, забава. Пусти дочку на гулянки. Чуб. V. 170. Посходяться де на гулянку під неділю або під свято. Мир. ХРВ. 87. 2) Свободное от занятий время. Употребляется в выражениях: На гуля́нках, гуля́нками. Нехай колись на гулянках (гулянками) зроблю. 3) В заборе из вертикально стоящих досок: промежуток, оставляемый между досками. Лубен. у. Ум. Гуля́нонька, гуля́ночка. Перебрела дві річеньки, а Дунаю ніт, та забула гуляноньки, а роскоші ніт. Мил. 135.
Гуля́ння, ня, с. Гуляние, веселие, развлечение. А без мого миленького гуляння немає. Мет. 5. Моя дочка на гулянню, іди подивися. Чуб. Ум. Гуля́ннячко. Грин. III. 256. Ой жаль мені коханнячка, дівоцького гуляннячка. Мет. 76.
Гуля́ночка, ки, ж. Ум. от гу́ля́нка.
Гуля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Гулять, расхаживать, ходить, ездить где-либо. От котик і довідався, що царь з дочкою гулятиме біля річки. Рудч. Ск. По садочку я гуляю, товариша викликаю. Мет. 69. В тій галері од пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли. Дума. Вітер віє повіває, по полю гуляє. Шевч. 8. А думка край світа по хмарі гуля. Шевч. 9. Ревуть ляхи, а поставець по столу гуляє. Шевч. 2) Кутить, веселиться, гулять, развлекаться, пировать. От знов грошей доволі; знов коваль п'є та гуляє. Рудч. Ск. I. 65. Гуляй, дитино, поки твоя година. Ном. Козацьтво гуляє, байрак гомонить. Шевч. Гу́льма гуля́ти. Гулять напропалую. 3) Быть праздным. Козак — душа правдивая, сорочки не має — коли не п'є, так нужу б'є, а все не гуляє. Ном. № 769. Роби, не лежи, не гуляй! — сам бог сказав. Рудч. Ск. I. 178. Шлях не гуляє, т. е. много на нем народу. Ном. № 11390. Щоб він, гуляючи, навчив Настусю заповідь. Шевч. 4) Быть в гостях, развлекаться в гостях. Рудч. Ск. I. 82. То оце вже ви й додому? гуляйте в нас іще. Черниг. Гуляйте! — Гуляли б, та хліба не брали. (Шутка). Ном. № 11876. 5) Играть (в различные игры). Вони… гуляють у карти. Рудч. Ск. I. 107. Гуляють у тісної баби. Рудч. Ск. I. 199. *Гуляєте в креймахи? В дамки гуляєте, чи ні? Крим. 6) Танцовать. О. 1862. IV. 25. Він як заграв на ту дудку, то увесь товар і я гуляли до самого вечора. Грин. II. 82. *— козака́, го́рлиці. Танцовать козачка, «горлиці». Давно у нас тільки горлиці та козака гуляли, а жили як бог проказав. Лепкий. 7) О животных: быть в периоде случки, бегаться. Наша корова тепер саме гуляє. Полт. *8) Пустовать, быть незанятым. Сл. Нік. Він у город переїхав, а хата його з того часу й гуляє. Пир. у., Конон. *Гуля́йте! Подождите, повремените! Сл. Нік.
Гуля́тися, ля́юся, єшся, гл. 1) Играть чем. Чи будеш ним, мов пташкою, гулятись, на ниточці прив'яжеш для дитини? К. Іов. 92. 2) Безлично: гуля́ється, гуля́лося, возвр. в. от гуля́ти 1, 2. Гуляй, серце дівчино, поки гуляється. Чуб. V. 275. Мені з своїм родом добре гуляється. Чуб. V. 275. 3) =
