Гуля́ти 2. Лучче мені пить-гуляться та й нікого не бояться. АД. I. 151.
Гуля́тоньки и гуля́точки, неспрягаемый ум. глагол от гуля́ти. А тепер єсь у пригоді, гулятоньки годі. Гол. I. 325.
*Гуля́цький, а, е. Разгульный, кабацкий. Херс. Нік.
Гуля́щий, а, е. 1) Праздный, свободный, нерабочий, гулевой, незанятый. Гуляща скотина. Чоловік гулящий. Чуб. V. 672. Прокидається такий час, шо вони й гулящі бувають і одпочинуть таки як слід. Драг. 172. Все теє гуляще, дак таке випещене. (О. 1862. III. 40). Гуля́щий час. Свободное время. Приходь до мене гулящого часу. Левч. 35. А я осе гулящим часом до вас. Левиц. I. 324. *Гуля́щий по́хід. Праздное, праздничное шествие. На якій… вирізблений був гулящий похід Бакха. Лепкий. *Гуля́ща ді́вка. Потаскуха. Сл. Нік. 2) Лишний, ненужный, свободный. Оце сокира гуляща — візьми її. Гулящий кінець мотузка, т. е. ни к чему не привязанный. Чуб. III. 99.
Гу́мен, на, м. Игумен. Гумен у них був чоловік дуже побожний. Рудч. Ск. II. 201.
Гуме́нія, нії, ж. Игуменья. Змиев. у.
Гуме́нний, ного, м. По образ. прил. Прикащик при гумне, надзирающий за работами там; сторож при гумне, гуменщик. Рудч. Ск. I. 87. Kolb. I. 68.
Гуме́нник, ка, м. = Гуме́нний. Борз. у.
Гуме́нце, ця, с. 1) Ум. от гумно́. Чуб. III. 251. 2) Тонзура у католического духовенства. 3) — попо́ве. Раст. Taraxacum officinale Wigger. ЗЮЗО. I. 138.
*Гумкоті́ти, ко́чу́, ти́ш, гл. Мурлыкать (песню). Дід став гумкотіти (пісню). Черемш. «Верх.».
Гумни́ще, ща, с. Место, на котором прежде было гумно, гумнище.
Гумно́, на́, с. Гумно. Гн. II. 60. Грин. III. 19. Густо пшениці на новині, да високі стоги на гумні. Мет. 165. Ум. Гуме́нце.
*Гумо́вий, а, е. 1) Резиновый. 2) Гутаперчевий. Сл. Нік.
Гумо́ннява, ви, ж. Говор, шум. Оттам десь гумонняво, аж сюди чуть. Лебед. у.
Гу́мор, о́ру, м. 1) Юмор. Левиц. (Пр. 1868, 474). *2) Настроение. В пога́ному (до́брому) гумо́рі. В плохом (хорошем) настроении. Сл. Нік.
*Гуморист, та, м. Юморист, комик. Правда, своєї слави, як гуморист, як забавний учитель, він поки що не виправдав. Франко. Українські гумористи і штукарі. Неч.-Лев.
*Гумори́стика, ки, ж. Юмористика. Як Котляревський в гумористиці народній незрівняний, так Квітка недосягнутий в ніжних образах. Я. Гол.
Гумористи́чний, а, е. Юмористический. Швидко почулася і українська мова, навіть між поляками, в гумористичних оповіданнях. Левиц. I. 463.
Гуна́, ни́, ж. = Луна́ 2. Харьк.
Гуна́ти, на́ю, єш, гл. = Луна́ти. Харьк.
*Гундо́с, са, м. и гундо́ся́, си, общ. р. Гнусавый, говорящий в нос. Сл. Яворн.
*Гундоси́ти, шу (сю), сиш, гл. Гнусавить. Гундосить щось собі під ніс. Умань. Ефр.
Гуно́дза, зи, ж. Шишка. Черном.
Гу́нственний, а, е. Бранное: шельмовский, собачий. Гунственна душа. Рк. Марковича.
Гу́нство, ва, с. Бранное: шельмовство, собачество. Рк. Марковича.
Гуну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Дунуть, загудеть, зашуметь, крикнуть. Як гуне, — такий вітер! Змиев. у. Він разом як гуне! 2) Кинуть, броситься. Гунем огулом на врага. Мкр. Г. 31. Собаки так і гунули, та вп'ять назад. О. 1861. V. 72.
Гунцво́л, ла, м. Бранное: собачий сын, шельма. (См. Гу́нство). Кажу вам: сідайте гунцволи! Рудч. Ск. II. 204.
Гунцво́т, та, м. 1) = Гунцво́л. Утік гунцвот. Ном. № 1173. 2) Мн. = Му́цик 2. Вх. Лем. 436.
Гуньба́, би́, ж. Раст. Melilotus coerulea Lam. ЗЮЗО. I. 128. См. Бурку́н.
Гу́нька, ки, ж. 1) = Гу́ня. Гол. Од. 44, 75. На тім молодці сірая гунька. Гол. II. 59. 2) Гнусящая, говорящая в нос женщина. Черк. у.
Гу́ня, ні, ж. 1) Верхняя суконная
