двора йдуть. Наряжайся, дівко Марусю, бо возьмуть тебе. Мил. Св. 35. Гусла загули… Гуляє князь, гуляють гості, ревуть палати на помості. Шевч. 331. Ум. Гу́сленьки. Грин. III. 473, гу́слоньки, гу́совки. Та все стиха у гуслоньки грає. Мет. 260. Гусовки шмарте до гусевниці. АД. I. 37.
Гу́слянка, ки, ж. Сладкое молоко, сваренное, а потом скисшее. Гн. II. 221. Шух. I. 141, 109. См. Ря́жанка. ЕЗ. V. 43.
Гусля́р, ра́, м. Играющий на гуслях, гусляр.
Гусля́ти, ля́ю, єш, гл. Играть на скрипке. Угор.
Гусни́к, ка́, м. Гусятня, гусиный хлев.
Гу́снути, ну, неш, гл. Сгущаться, делаться гуще. А глина все гусне, гусне. Канев. у. Кров у жилах гусне, холодіє. К. МБ. XII. 266.
Гу́совки, вок, ж. мн. Ум. от гу́сла.
Гу́сонька, ки, ж. Ум. от гусь, гу́ска.
Гу́сочка, ки, ж. Ум. от гусь, гу́ска.
Гу́ствина, ни, ж. Чаща, густой лес, заросль.
*Густе́нько, нар. Довольно много, изрядно. І полювання в нас є і ще й густенько в нас є таких охотників. Крим.
Густи́, ду́, де́ш, гл. 1) Гудеть. Грім гуде. Ном. № 7215. Аж земля гула під ногами. Левиц. I. 378. Голосно й жалібно гув новий дзвін. Левиц. I. 388. Дощечка густиме та гуркатиме. Чуб. III. 99. Шумить, гуде вітер по дуброві. Лукаш. 70. 2) О насекомых: жужжать. Бджоли гудуть. Жук летить і гуде. 3) О голубях: ворковать. Ой у лісі на горісі три голубоньки гуде. Мет. 89. Также о крике и иных птиц: Припутень гув. Св. Л. 211. Гуде сумно одуд. Мир. Пов. II. 120. 4) Говорить разом многим так, что голоса сливаются в один общий гул. Гула козацька рада. Щог. Сл. 33. 5) У кише́ні гуде́. Пусто в кармане, в кармане свистит. Ном. № 1485.
Густи́й, а́, е́. 1) Густой, частый, плотный. Хилітеся та густії лози. Мет. 24. Густа каша дітей не розгонить. Ном. Густий гребінець. Густий гай. Мет. 66. Густий, як патока. Густеє покривало. 2) Плотный, сильный. Густий віл. Каменец. у. Де густа рука, не треба і дрюка. Ном. № 7361. Густа земля. 3) Многолюдный. Базарь густий, як ярмарок. Г. Барв. 401. 4) Обильный (об урожае). Врожай того літа не густий удався. Мир. Пов. I. 111. *5) О настойке: крепкий. Не наливай йому такого густого чаю. Крим. Ум. Густе́нький, густе́сенький.
Густиня́, ні́, ж. Густота.
Густи́рька, ки, ж. Род рыбы. Александровск. у. (Стрижевск.).
Густи́ти, гущу́, сти́ш, гл. Сгущать, делать гуще, плотнее. Вх. Лем. 406.
Гу́стість, тости, ж. Густота. Желех.
Густі́ти, ті́ю, єш, густі́йшати и густі́шати, шаю, єш, гл. Густеть. О. 1862. III. 33. Ліс все густішав. Молоко густійшає.
Гу́сто, нар. 1) Густо. Де густо, там не пусто. Ном. № 1368. Густо замісила тісто. 2) Обильно. Густо сльози ллються. Млак. 50. 3) Во множестве, много. Манастирь весь богомольці густо обступили. Млак. 46. Людей було не дуже густо. 4) Часто. Густо дивиться, та рідко бачить. Ном. № 6608. Ча́сто й гу́сто.Очень часто. Моя мати часто і густо плаче за мною. Чуб. I. 250. Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. Мир. ХРВ. 4. 5) — дзвони́ти. Звонить во все колокола. Як вийшла вона слідом за попадею, то вже густо дзвонили, аж стара дзвіниця хиталась. Г. Барв. 158. *б) О настойке: крепко. Ви який чай любите? Чи густо, чи ні? Крим. Ум. Густе́нько, густе́сенько.
Густоволо́сий, а, е. С густыми волосами. Желех.
Густоли́стий, а, е. С густой листвой. Желех.
Гу́стрик, ка, м. Кукиш. Борз. у.
I. Гусь, меж. Призыв для гусей. Kolb. I. 66. Также:гусь-на́. Вх. Уг. 234.
II. Гусь, сі, ж. 1) Гусыня. Аж там пливе гусь: Помагай-біг, біла гусь! Лукаш. 142. Мудрий мудрець гуссю ореть. (Загадка: письмо). Ном., стр. 303, № 473. Чаше употребляется во мн. ч.: гу́си — гуси, самки и самцы. Чи то гуси кричать, чи лебеді ячать. Макс. (1834). 5. 2) Мн. гу́си. Род игры. КС. 1887. VI. 482; Ив. 58. 3) Гусе́й підпуска́ти. Врать, пускать сплетню. Ном. № 13821.
