ґвинтом придавим. Канев. у. Ум. Ґви́нтик. Десь тут ґвинтик лежав. Харьк.
*Ґвинто́вий, а, е. Винтовой, винтообразный. Ґвинто́ві схо́ди. Лестница улиткой. Крим.
Ґвир, ру, м. = Ґвер. Гн. II. 50.
*Ґди́ра, ри, об. р. Придира, ворчун. От іще ґдира, дихати нікому не дасть. Липов. у. Ситківці. Ефр.
*Ґди́рання, ня, с. Ворчанье, придирки, пиляние (словами).
*Ґди́рати, раю, єш, гл. Пилить (словами), ворчать, придираться. Зоня не плакала, як мама, не ґдирала, як бабуня. Л. Укр.
Ґе-ґе-ґе, меж. Подражание крику гусей. А гусочка ґе-ґе-ґе! Рудч. Ск. I. 50.
Ґе́вґати, ґаю, єш, гл. = Ґе́ґати. Вх. Лем. 407.
Ґе́ґавка, ки, ж. = Го́голь. Вх. Зн. 11.
Ґеґа́дзи, дз и ґеґа́цки, цьок, ж. мн. = Ґарґа́чки. Вх. Лем. 407. Вх. Уг. 235. Ум. Ґеґа́дзьки. Вх. Лем. 407.
Ґе́ґання, ня, с. Крик гусей. Гн. II. 30.
Ґе́ґати, ґаю, єш, гл. = Ґеґе́кати. Вх. Зн. 11.
Ґеґе́кати, каю, єш, гл. О гусях: кричать. Гуси ґеґекають, качки кахкають. Кв.
Ґе́ґнути, ну, неш = Ґи́ґнути. Полт., Лохв. у.
Ґедз, дза и ґедзь, дзя, м. *1) Овод, слепень. 2) Дрок, быз. Сл. Нік. Oestrus bovis. Ґедзь його́ вкуси́в, — на йо́го напа́в. Он раскапризничался. — А що це тобі? ґедзь укусив, чи що? Канев. у. Ум. Ґе́дзик. Вки́нути ґе́дзика. Сказать что-либо с умыслом раздражить. Оце вона прийшла та вкинула ґедзика, — паня й росходилась. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Ґе́дзатися, заюся, єшся, гл. 1) О четвероногих животных: бегать метаясь из стороны в сторону под влиянием боли от укушений овода. 2) О людях: метаться, бросаться из стороны в сторону. Бідолашний не знаходив собі місця: ґедзався, буцім підпалювали його вогнем. Стор. МПр. 18. Кричала, ґедзалась, качалась. Котл. Ен. V. 60. 3) О людях: капризничать, привередничать.
Ґе́дзел, зла и ґе́дзель, зля, м. = Ґедз. Рудан. I. 160. Ном. № 3389.
Ґе́дзень, ня, м. Летнее время, когда скот мечется от укушений оводами (июль месяц).
Ґе́дзик, ка, м. Ум. от ґедз.
Ґедзи́лля, ля, с. Древесные опилки. Черном.
Ґе́дзкатися, каюся, єшся и ґе́дзьгатися, гл. = Ґе́дзатися.
Ґе́дзло, ла, с. 1) Укушенное оводом место? Уразив козла у ґедзло. Ном. № 3390. 2) Задница. Поцілуй мене у ґедзло.
Ґедзу́нок, нку, м. Искусство, уменье; толк. Треба на хитрощі, коли ґедзунку не достає. Киев. г. У сього малого хлопця немає ґедзунку бігти. Лубен. у.
Ґе́дкати, каю, єш, гл. = Лоскота́ти 1. Вх. Лем. 407.
Ґе́дло, ла, с. Приказ. Розіслав же Іван Рижка ґедло по всім селі. ЗЮЗО. II. 558.
Ґезу́нд, ду, м. Здоровье. Трудно працювати, як ґезунду чорт-ма. Бердич. у. Як у чоловіка нема ґезунда, то він і клочча не варт хунта, тоді його в гармату та й стріляй за хату. Ном. № 8130.
Ґел! *и Ґел-ґел! меж., выражающее крик гусей. Аф. 357.
Ґе́лґати, ґаю, єш, гл. О гусях: кричать. Аф. 357.
Ґелева́ч, ча, м. Брюхан. Угор.
Ґе́лево, ва, с. Брюхо. Угор.
Ґеле́та, ти, ж. Деревянный сосуд, боченок. Угор. Ум. Ґеле́тка. Купують ґелетку сиру. МУЕ. III. 40. См. Геле́та.
Ґелетя́, тя́ти, с. Деревянный сосуд для молока. Желех.
Ґе́лка, ки, ж. Шишка, опухоль. Гріх згадувати на Різдво біб, бо будуть викидати ґелки на шиї. ЗЮЗО. II. 381.
Ґелкота́ти, кочу́, чеш, гл. = Ґе́лґати. Гуси з радощів сичали й ґелкотали. Бор. 25.
Ґе́льґів, ґова, м. Орудие дровосеков в роде топора, у которого вместо широкого лезвия подобие птичьего клюва внутрь загнутого. Части: деревянное топори́ще, обу́х, па́зухи (стенки отверстия для топорища), фавда́ — четырехгранный клюв с дзюбко́м на конце; от удара дзюбо́к впивается в ко-
