Безтала́нний, а, е. Несчастный, безталанный. А ти, моя Україно, безталанна вдово. Шевч. Мої безталанні діточки. Стор. I. 20. Коли мене уродила безталанна мати. Чуб. V. 186.
Безтала́нник, ка, м. Несчастный человек, горемыка, неудачник.
Безтала́нниця, ці, ж. Несчастная женщина, горемыка. Доню одинице та й безталаннице! Чуб. V. 744. Ум. Безтала́нничка, безтала́нночка. Моя дочка безталанничка і бездольничка. Чуб. V. 753. А вона, безталанночка, поклонилась. МВ. I. 71. То ж ваша дочка безталанночка, що без долі вродилась, без щастя зросла. Чуб. V. 752.
Безтала́ння, ня, с. Несчастье, горькая судьба. Рудч. Чп. 220. Котл. НП. 393. І талан і безталання — все, каже, від бога. Шевч. Усім людям щасцє, доля, — мені ж безталаннє. Мет. 306. Ум. Безталання́чко. МВ. II. 122.
*Безтерміновий, ва, ве. Бессрочный. Сл. Нік.
Безті́льний, а, е. Бесплотный. Вона здавалась ніжним безтільним духом. Левиц. I. 332.
*Безтолко́вщина, ни, ж. Нелепость. Плеще якусь безтолковщину. Крим.
Безтоло́чний, а, е. О земле: не бывающий под паром, не идущий в толоку. Черниг.
Безтра́виця, ці, ж. Недостаток травы.
Безтра́вний, а, е. Лишенный травы. Степ безтравний і безводний.
*Безтурбо́тний, а, е. Беззаботный. Коцюб.
*Безтяме́нний, а, е. Бессмысленный. Безтяме́нна ла́йка. Бессмысленная ругань. …отся безтяменна лайка, котрою лаються москалі без ніякої причини, прямо «для развлечения». Лепкий.
*Безтя́мкий, а, е. Несообразительный, непонятный, безтолковый. Ефр.
Безтя́мний, а, е. 1) Бессмысленный. Желех. 2) Несообразительный, непонятливый.
Безтя́мність, ности, ж. 1) Бессмысленность. Желех. 2) Несообразительность, непонятливость.
Безуби́тно, нар. Черезчур, чрезвычайно, чрезмерно. Мнж. 176. Їла, безубитно їла, як із голодного села пани узяли мене в город. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Безува́жний, а, е. Невнимательный.
Безува́жно, нар. Невнимательно.
Безуві́р, ра, м. 1) Неверный, басурман. К. ЦН. 271. 2) Злой, бессердечный человек. См. Бузуві́р.
Безуві́рів, рова, ве. Принадлежащий безуві́р'у. См. Бузуві́рів.
Безуві́рка, ки, ж. 1) Неверная, басурманка. 2) Злая, бессердечная женщина. См. Бузуві́рка.
Безуві́рний, а, е. 1) Неверный, басурманский. Оддав його в ярмо поганцям безувірним. К. Псал. 247. 2) Злой, бессердечный. См. Бузуві́рний.
Безуві́рство, ва, с. 1) Неправоверие, нехристианская вера, преимущ. мусульманство. Гидке, поганське, темне безувірство. К. ЦН. 296. 2) Жестокость, бессердечие.
Безуві́рський, а, е = Безуві́рний. Я дав їм займища на землях безувірських. К. Псал. 242.
Безуга́вний, а, е. Безостановочный, неугомонный.
Безуга́вно, нар. Безостановочно, без отдыха. Тут безугавно день і ніч вода біжить. Харьк.
Бе́зум, му, м. Безумие. К. МХ. 41.
Безума́н, на, м. Безумец, глупый. Туман танечок виводе… Не ставай край тумана, бо той туман — безуман: білі ручки полама, перстенечки позніма. Александров. у. Нп.
Безумі́рний, а, е. Чрезмерный. Мнж. 176.
Безумі́рно, нар. Чрезмерно. Мнж. 176.
Безу́міти, мію, єш, гл. Безуметь, сходить с ума.
Безу́мний, а, е. Неразумный, глупый, безумный. Дурна тая, безумная дівонька, що полюбила п'яниченьку старого. Чуб. V. 599.
Безу́мниця, ці, ж. Женщина неразумная, глупая, безумная. В песнях как эпитет слову у́лиця (Место увеселений молодежи). Ой ти, улице, ти, безумнице, що по тобі ходити? Грин. III. 175.
Безу́мно, нар. Неразумно, глупо, безумно.
Безумо́вний, а, е. Безусловный.
