подерка. Гайсинск. у. *7) Драчливый, озорной мальчик. Желех.
Дра́ча, чі, ж. 1) Обирательство, вымогательство, поборы, взятки. Нема життя: великі драчі. Лебед. у. КС. 1882. IX. 568. 2) Ссоры. Як менший брат оженився, то почалась між ними драча за худобу. Екатериносл. у.
Дра́чка, ки, ж. 1) Лесопильный завод (пример см. при слове драч 2). 2) Доска. Дра́чку рі́зати. Пилять доски. Волын. г. 3) Плотн. инструмент: ресмус. 4) Расположение к ссоре. Оттак і посердились, неначе хто між їми драчку вкинув. Киев. у.
Дра́чки, нар. Стрекача, наутек. А куди це ви? Драчки? Крим.
Драчкува́ти, ку́ю, єш, гл. Обивать стены нового дома перед обмазкою драницами. Рк. Левиц.
Древи́на, ни, ж. = 1) Дереви́на. Шевч. 436. *2) Древесина. Кожна цівка дерева зложена із трьох частин: в самій середині серце, зповерху — кора, а проміж ними древина. О. Степовик.
Дре́вко, ка, с. Ум. от дре́во. Деревцо. Чуб. V. 850.
Дре́вній, я, є. Престарелый, старый. Сим. 230. Була то жена вельми древня і немошна. МВ. II. 74.
Дре́во, ва, с. = Де́рево. Грин. III. 690. А зузуля стрепенула, в темний луг полинула, сіла собі на високім древі. Мет. 256. Над водою посажене древо зеленіє. Ум. Дре́вко. Помости гніздечко й у садочку, на високім древку, на яворку. Чуб. V. 850.
Древору́б, ба, м. Сарай для дров. Шух. I. 106.
Дреглі́, лі́в, м. мн. = Драглі́. Вх. Зн. 16.
Дре́гло, ла, с. ? Всякоє дрегло, разниє квіти. Чуб. III. 336.
Дрегну́ти, ну́, не́ш, гл. = Дремну́ти. А наймит справді мов божевільний дрегнув із поля додому. Не гледів і дороги. Г. Барв. 198.
Дрегота́, ти́, ж. = Дрігота́. Все на бідного дрегота. Ном. № 1577.
Дре́ґес, са, м. = Дри́ґез. Він кладе дреґес за губу.
Дремену́ти, ну́, не́ш, гл. Быстро побежать, уйти. Мир. Пов. I. 158б. А кобила як дремене, аж курява встала. Рудч. Ск. І. 1.
Дре́млик, ка, м. Раст. Orchis morio.
Дремлю́га, ги, ж. Птица козодой, Caprimulgus europaeus. Черк. у.
Дре́нути, ну, неш, гл. = Дремену́ти. До корчми дренув. НВолын. у.
Дренча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Деренча́ти. Голос їй дренчить. Св. Л. 103. Панотець давно хріп, аж вікна дренчали. Св. Л. 13.
Дрепену́ти, ну́, не́ш, гл. = Дремену́ти.
*Дресува́ти, сую, єш, гл. Дрессировать.
Дрешпа́к, ка́, м. У овчинников: когтеобразный железный гребешок, которым расчесывают шерсть на обработанной уже овчине. Вас. 153.
*Дрибота́ти = Дрібота́ти.
Дри́ве́тня, дриві́тня, дриво́тня, ні, ж. = Дрі́вітня. Чуб. VII. 387.
Дри́вотень, тня, м. = Дріві́тня. Екатериносл. у. (Залюбовск.).
Дригави́ця, ці, ж. и пр. = Дрігави́ця и пр.
Дриглі́, лі́в, м. мн. = Драглі́. Вх. Зн. 16.
*Дриголі́ти, лю́, ли́ш, гл. Трястись, дрожать. Франко.
*Дригоні́ти, дриготі́ти, дригулі́ти = Дриголі́ти. Желех.
Дригті́ти, гчу́, ти́ш, гл. = Драглі́ти. О. 1862. VIII. 49.
Дриґ, меж., выражающее быстрое одноразовое движение ногой. Дриґ ногою! круть ріжками! Г. Арт. (О. 1861. III. 104).
Дриґ, ґу, м. Стремление, порыв, устремление. У нього до жіноти дриґ великий. Гайсин. у. До таких справ треба дриґ мати. Херс. Нік.
Дри́ґавка, ки, ж. 1) Руль. Ровен. у. Волын. г. *2) Подергивание, дрожь (в ногах). Желех.
Дри́ґа́ння, ня, с. Быстрое движение ногою; судорожное подергивание членов.
Дри́ґа́ти, ґа́ю, єш, одн. в. дри́ґну́ти, ну́, не́ш, гл. Делать быстрое движение ногою; судорожно подергиваться. Тут уміра, а ногою ще дриґа. Ном. № 3340. Не рад лях, що взяв по зубах, а він ще і ногами дриґає. Ном.
