Дру́женька, дру́жечка, ки, ж. Ум. от дру́жка.
Дру́женько, ка, м. Ум. от дружко́.
Дружи́на, ни, 1) об. Каждый из супругов — как муж, так и жена. Да поможи, боже, на рушничку стати: тоді не розлучить ні батько, ні мати, ні чужая чужина, коли судилася дружина. Мет. 53. З великою худобою битись да сваритись, з хорошою дружиною на світі нажитись. Мет. 83. Ой як буду, моя матусенько, да я в війську помірати, приймай мою вірную дружину да за рідну дитину. Мет. 241. Чоловіче мій, дружино моя, завіз ти мене, де роду нема. Мет. 246. 2) ж. Товарищи, дружина, слуги. Хвалиться стрілкою перед дружинкою: да нема у дружини такої стріли, як у самого пана Івана. Чуб. III. 288. Ум. Дружи́нка, дружи́нонька, дружи́ночка. Чуб. III. 288. Маркев. 136. Грин. III. 429. Мил. 205. Що білая лебедина Дунай сколотила, невірная дружинонька жалю наробила. Чуб. III. 137. Негідняя дружиночка молодому світ зав'яже. Чуб. V. 31. Борейкова дружинонька волає долами: один каже до другого: «Вже пана не мами». Гол. I. 14.
Дружи́ти, жу́, жиш, гл. 1) Дружить. З москалем дружи, а камінь за пазухою держи. Ном. № 819. 2) Поступать по-дружески. Другу дружи, а другого не гніви. Ном. № 9531. 3) Женить или отдавать замуж. Мил. 218. Тому сина женити… тому дочку дружити. О. 1861. XI. Св. 30. 4) — собі́. Брать в жены. В тебе сини в царя служать, царівочку собі дружать, в царя дочку заручили та й додому пригостили. Гол. IV. 551. Ум. Дружи́тоньки. Мої любі вечерниченьки! Вже ж бо мі на вас не ходитоньки, з панянками не дружитоньки. О. 1862. IV. 4.
Дружи́тися, жу́ся, жишся, гл. 1) = Дружи́ти 1. Слабий з дужим не борись, голий з багатим не дружись. Ном. № 1417. 2) Жениться. Не хтів а ні дружитись, а ні дома жити — чумакував. МВ. I. 65.
Дружи́тоньки. Ум. от дружи́ти.
Дру́жка, ки, ж. 1) Молодая девушка из приглашенных невестой быть на свадьбе; одна из дру́жок носит название ста́ршої. Завтра заплети кісоньку в дрібушки, та вже ж тобі не ходити в дружки! Мет. 206. Ой брязнули на дворі цимбали, озвалися у сінях бояри, заспівали дружки у світлиці, забилося серце у вдовиці. К. Досв. 120. 2) Подруга. Ой хвалилася гречная панна своїми косами перед дружками. Чуб. III. 299. Ум. Дру́женька, дру́жечка. Грин. III. 496, 433, 476. Сідайте сюди, дівчата… от же вам і ложечки, брусуйте, друженьки, брусуйте. Кв. Есть у мене служечка, старшая дружечка. Мет. 193. Усі дружечки по лавах сіли, а Ганнуся на посаді. Нп.
Дружкі́в, ко́ва, ве. Принадлежащий дружко́ві.
Дружко́, ка́, м. Приглашенный родителями жениха женатый мужчина; он распоряжается свадьбой. МУЕ. III. 93. Сим. 11. КС. 1883. II. 380. На тарілку положать рушник і дадуть дружкові, піддружому і старостам. Мет. 190. Аж ось крикнув дружко: «старости, пани підстарости! благословіте молодих вивести з хати на двір погуляти. Кв. I. 14. Ум. Дру́женько, дру́жонько. Грин. III. 436. Одчиняйте сватам хату, друженькам пивницю. Нп.
Дружкува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть дружко́м или дру́жкою на свадьбе. Грин. III. 437. Алв. 64, 96. Було б тобі, дружку, не дружкувати, було б тобі свині пасти. Грин. III. 457. Чи ти вже дружкувала коли? Полт.
Дру́жній, я, є. 1) Дружественный, дружный. Г. Барв. 138. Дружня розмова. К. Досв. 93. Дружній череді вовк не страшний. Ном. № 10747. 2) Принадлежащий другу. Дружню жінку взяв до себе. Ум. Дружне́нький.
Дру́жність, ности, ж. Дружная жизнь, дружелюбие. Та то тільки кажуть, шо у них дружність, а вони дома їдяться як ті собаки. Канев. у.
Дру́жно, нар. Дружно, в согласии. З хазяїном я жив дружно. Стор. I. 228. Ум. Дружне́нько. Жили дружненько ті дві жінки, мов би куми або ятрівки. Сніп. 207.
Дру́жонько, ка, м. Ум. от дружко́.
*Дру́жчини, чин, ж. мн. Свадебное угощение дружка́м невесты. В хаті
