кий, тяжелый. Вибрав собі віолончель, як інструмент незавальний, щоб можна було брать з собою на село. Н.-Левиц. Чоловіки поскладали і завальні й дрібні пакунки. Н.-Левиц.
*Зава́льно, нар. Обильно, слишком, достаточно. Сл. Яворн.
Зава́лювання, ня, с. Обваливание.
Зава́лювати, люю, єш, сов. в. завали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Заваливать, завалить. Сніг завалить по степу усі шляхи, ні вийти, ні виїхати. Греб. 404. 2) Обрушивать, обрушить. Прийшла додому, піч завалила. Нп. 3) Переносно — закатывать, закатить. Він як завалив! Он как закатил (о езде). Йому як завалили, то мабуть сот кілька. Завали́в пи́ти. Запил. *4) Загромождать, загромоздить. Усю хату мені завалили своїми пожитками. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Зава́люватися, лююся, єшся, сов. в. завали́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Обваливаться, обвалиться, обрушиваться, обрушиться, заваливаться, завалиться. Була завалилася стеля, трохи людей не побила. 2) Заваливаться, завалиться, забираться, забраться. Було завалиться на піч.
*Завалю́щий, а, е = Заваля́щий. Ум. Завалю́щенький. Може там яку хоч завалющеньку шапчину знайдеш. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Заваля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Завалять. 2) Запачкать.
Заваля́тися, ля́юся, єшся, гл. 1) Заваляться. Десь завалялось у коморі. 2) Запачкаться.
Заваля́щий, а, е. Завалявшийся, плохой, мало пригодный.
*Заванта́жувати, жую, єш, сов. в. заванта́жити, жу, жиш, гл. Загружать, загрузить. Сл. Нік.
Зава́р, ру, м. = Зава́рювання 2. Кв. II. 289.
Завари́ти. См. Зава́рювати.
За́варка, ки, ж. Кушанье, сваренное из молочной сыворотки и сыра или вурди́. Вх. Зн. 18.
Заварува́ти, ру́ю, єш, гл. Обеспечить, упрочить; сохранить. Заваруй нас, Христе пане! Гол. II. 95.
Зава́рювання, ня, с. 1) Заваривание. 2) Лечение сухими банками при болях живота.
Зава́рювати, рюю, єш, сов. в. завари́ти, рю́, риш, гл. 1) Заваривать, заварить. Варвара заварить, а Сава засолить. Ном. № 507. 2) Печь, запечь (о боли). Що це, сестро, да й за пиво, коло серця заварило. Чуб. V. 432. 3) — со́няшниці. Ставить, поставить сухие банки при болях живота. Вона й язичок підняти, і соняшниці заварити, ось така то вона. Кв. Драм. 57).
Зава́тра, ри, ж. У гуцульских пастухов в полони́нах: род шалаша среди за́городи, в которой ночуют животные: с покатой крышей из луба и открытыми боками, чтобы спящий там пастух мог всегда видеть животных. Шух. I. 185, 188.
*Завбача́ти, ча́ю, єш, сов. в. завба́чити, чу, чиш, гл. Предусматривать, предусмотреть; прелвидеть. Сл. Нік.
*Завба́чливий, а, е. Предусмотрительный. Сл. Нік.
Завбі́льшки, нар. Величиною. *— з нього, як він. В его рост, его роста. Сл. Нік. Камінь такий завбільшки, як де є хата велика. Рудч. Ск. I. 105. Так мабудь з теля завбільшки буде. Харьк.
Завбо́жіти, жію, єш, гл. Обеднеть. Лебед. у. Камен. у. Він тим не забагатіє, а ми не завбожієм. Камен. у.
Завважи́ти, жа́ю, єш, сов. в. завва́жити, жу, жиш, гл. Замечать, заметить, подмечать, подметить, усмотреть, соображать, сообразить. І пішов собі, наче він не завважив і не чув слова її благащого. МВ. II. 117. Я вже завважив мирового, який він. НВол. у. Їдь-но, а там далі завважимо, куди нам повертати. НВол. у. Уже й сих слів Христових досить, щоб завважити, як противні слова п. Аскоченского науці християнській. Костом. (О. 1862. VI. 10). 2) Делать, сделать замечание кому.
Завви́ш, завви́шки, нар. Вышиною. Кров із ями свистала вгору заввишки з чоловіка. ЗОЮР. I. 302. Де хата стояла, — кропива та бур'ян заввишки з мене поросло. Г. Барв. 176. Ум. Завви́шечки.
Завво́лити, лю, лиш, гл. Поже-
