Загни́лість, лости, ж. Начало гниения.
Загнисти́, ся, загни́ти, ся. См. Загнива́ти, ся.
*Загні́ваний, а, е. Рассерженный. Сл. Нік.
Загні́ватися, ваюся, єшся *и загніви́тися, влю́ся, ви́шся, гл. Рассердиться. Ой загнівався мій миленький без причини на мене. Гол. I. 275.
Загнізди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Сделать себе гнездо. Татари…, степові орлята, що загніздились по-над морем Чорним. К. МБ. XI. 154.
За́гніт́, ту, м. 1) Горящие угли, солома или щепки, употребляемые для того, чтобы хлеб загніти́вся (см.). Рубайте сосону здорову та беріте тріски на загніт, — щоб славний коровай був на ввесь світ. Грин. III. 473. *2) Подрумянивание хлебов в печке при помощи пламени. Сл. Желех. *3) = Загні́тиця. Сл. Желех.
Загніти́ти, ся. См. Загні́чувати, ся.
Загні́тиця, ці, ж. Болезнь ногтя, ногтоеда. *Сл. Желех.
*За́гнітка, ки, ж. 1) Сухой хворост для за́гнітʼа. Сл. Желех. 2) Заслонка. Сл. Яворн.
За́гніток, тка, м. Угнетенный. Там такий загніток, всякий ним послуговує. Брацл. у.
Загні́чувати, чую, єш, сов. в. загніти́ти, чу́, ти́ш, гл. Зарумянить, запечь хлеб (пироги и пр.) таким образом, чтобы его корка приняла обычный ей красно-коричневый цвет, — для этого к посаженному в печь хлебу подгребают горящие угли или зажигают тонкие щепки или солому. До двору, дружечки, до двору! ламайте сосонку додолу, да коліть її на загніт, да загнічувать коровай. МУЕ. III. 90—91. Спали соломи три крутені під челюстями, щоб загнітити, як хліб гнітять. Чуб. I. 123.
Загні́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. загніти́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Зарумяниваться, зарумяниться, принимать, принять красно-коричневый цвет (о корке печеного хлеба). Пироги добре загнітилися.
Загноїти, но́ю, їш, гл. Унавозить. Як би загноїв добре землю, то б виросли здорові коноплі. Прил. у. Загноїт собі білший або менший кусник поля. МУЕ. III. 48.
Загну́здувати, дую, єш, сов. в. загнузда́ти, да́ю, єш, гл. Зауздывать, зауздать. Кінську голову на дорозі найди, та й ту загнуздуй. Ном. № 10236. Вона сіла на його, загнуздала його. Рудч. Ск. I. 53.
Загну́ти, ся. См. Загина́ти, ся.
Загнуща́тися, ща́юся, єшся, гл. Пренебречь. Чи батьками отті німці загнущались, що чуприни вражі діти одцурались. Мог. 49.
Заго́ва́, нар. Заранее, заблаговременно. Вх. Зн. 18. Желех.
За́говіни, він, ж. мн. Заговенье, канун поста. *Сл. Желех.
За́гові́р, вору, м. = Замо́ва. *Сл. Желех.
Загові́ти. См. Загівля́ти.
Загово́рювати, рюю, єш, сов. в. заговори́ти, рю́, риш, гл. Заговаривать, заговорить. Єв. Мр. XVI. 17. Заговорять всі вороги, що ся любим ми убогі. Чуб. V. 97. Настане суд, заговорять і Дніпро, і гори. Шевч. 212. 2) = Замовля́ти. *Сл. Желех. *3) — до ко́го. Заговаривать с кем. Сл. Желех.
Загово́рюватися, рююся, єшся, сов. в. заговори́тися, рю́ся, ришся, гл. = Замовля́тися. Запікайся кров, заговоруйся кров, замовляю тебе. Чуб.
Загоготі́ти, гочу́, ти́ш, гл. Загудеть глухо. Загоготів якийсь підземний глас. Греб. 373. В печі загоготіло. Св. Л. 121.
Заго́джувати, джую, єш, сов. в. загоди́ти, джу́, ди́ш, гл. 1) Задабривать, задобрить, располагать, расположить в свою пользу. Загоджує судців. НВолын. у. Старшина побив мене та загодив справника — півсотні карбованців одвіз. Канев. у. Щоб і ту загодить, і мене не розгнівить. НВолын. у. *2) Удовлетворить, успокоить на-время. Борщ іще трохи не готовий, але я насипала дітям у черепочок, аби загодити проклятих. — А вже як загодила. Крим. См. Загажда́ти.
За́годі, нар. Заранее, заблаговременно. Гляди ж, приходь загоді. Черном.
Загодо́вувати, вую, єш, сов. в. загодува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Начи-
