нать в первый раз что-либо есть. Як що уперве (того року) починають їсти (курча, яблуко, огірок), то перегинають за голову руку і загодовують отак: «нова новина, щоб не болів ні живіт, ні голова» (і тоді їдять). Грин. I. 253. 2) Начинать откармливать.
За́годя, нар. = За́годі.
*Заго́їння, ня, с. Излечение (раны). Сл. Нік.
Заго́їти, ся. См. Загою́вати, ся.
Загойда́ти, да́ю, єш, гл. Закачать, заколыхать.
Загойда́тися, да́юся, єшся, гл. Закачаться. Золоті сережки загойдались. Левиц. Пов. 180.
Загокли́вий, а, е. Заикающийся.
Заго́куватися, куюся, куєшся, гл. Заикаться. Угор.
Заголи́ти, ся. См. Заго́лювати, ся.
Заголо́вний, а, е. Заглавный. *— лист, сторі́нка. Заглавный, титульный лист, страница. Сл. Желех.
За́головок, вку, м. 1) Подушка. Угор. 2) За́головки мурянча́ні. Муравьиные яйца. Вх. Уг. 253. Ум. За́головочок.
Заголо́вок, вку, м. Заглавие. О. 1862, I. 77. Ум. Заголово́чок.
Заголоси́ти, шу́, сиш, гл. Громко заплакать с причитаниями. Єв. Мр. IX. 24. Прийшла його мила, китайку одкрила, китайку одкрила та й заголосила. Мет. 104.
Заголубі́ти, бі́ю, єш, гл. Сделаться, стать голубым. Зажовтіє, заголубіє і зачервоніє квітами. Стор. М. Пр. 1.
Заго́лювати, люю, єш, сов. в. заголи́ти, лю́, лиш, гл. 1) Обнажать, обнажить. 2) Забривать, забрить. Сина в салдати позаторік заголили. Шевч. 479.
Заго́люватися, лююся, єшся, сов. в. заголи́тися, лю́ся, лишся, гл. Обнажаться, обнажиться снизу, поднять платье вверх.
Загомоні́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) Заговорить. Ой цюкнув раз перший — вона зашуміла, ой цюкнув раз другий, та й загомоніла. Чуб. V. 710. А ні поспитати, а ні загомоніти до неї. МВ. II. 98. 2) Иногда употребляется в смысле: прикрикнуть, строго и с укором заговорить с кем. Батько аж загомонів тогді на його: «Та чи довго ти гави тут ловитимеш?» Г. Барв. 387. 3) В прилож. к толпе значит: загалдеть. То тихо було, а то як загомоніла вся громада, — такого крику! Гринч.
Заго́нистий, а, е. 1) Требовательный. Він чоловік не загонистий, зайвого не просить, а тільки своє бере. Гринч. 2) Вспыльчивый. Там такий загонистий, що не можна й слова сказати, так і схопиться на ноги. 3) Увлекающийся. *4) О лошади: подхватывающая, уносящая. Пир. у., Конон.
Заго́нити, ню, ниш, гл. = Заганя́ти.
*Заго́нич, ча и заганя́ч, ча, м. Загонщик. Сл. Нік.
Загоню́чка, ки, ж. Род игры в сви́нку (см.), при которой играющий должен загнать сви́нку до известной черты. Ив. 13.
Загорба́тіти, тію, єш, гл. Сделаться горбатым. На сій роботі не забагатієш, а загорбатієш. Ном. № 10371.
Загорди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Загордиться. Опат. 9.
Загорі́дка, ки, ж. Ум. от за́горо́да.
Загорі́лець, льця, м. Фанатик. Желех.
Загорі́лий, а, е. 1) Горячий, пылкий, вспыльчивый. 2) Фанатический. 3) Загоревшийся. 4) Загорелый (от солнца).
*Загорі́лість, лости, ж. Фанатизм. Сл. Нік.
Загорі́ти, ся. См. Загоря́ти, ся.
*Загорла́ти, ла́ю, єш и загорла́нити, ню, ниш, гл. Заорать. Сл. Нік.
Загорну́ти, ся. См. Загорта́ти, ся.
За́горо́да, ди, ж. 1) Загоро́да. Огорожа, огороженное место. 2) За́города. Баз (не крытый), огороженное место, куда заганяют скот. Чуб. VII. 394. Шух. I. 185. Воли високорогі половії дивлються з загороди у двір поважно. МВ. II. 134. В чужій загороді овець не росплодиш. Ном. № 9659. Шукають його ляхи, щоб стратити, — то він до зятя, та й жив там з місяць у загороді, поки все втихомирилось. ЗОЮР. I. 264. 3) Сад; огород. Вх. Лем. 415. Ум. Загорі́дка. Вх. Лем. 415. За́городка. Вийшов батюшка на двір, а скот повилазив із загородок. Грин. II. 155.
Загоро́джувати, джую, єш, сов. в. загороди́ти, джу́, диш, гл. Загоражи-
