вать, загородить, огораживать, огородить. Рот не город — не загородиш. Ном. № 6990. На твій гнів не загорожений хлів. Ном. № 3480.
За́городище, ща, м. Место, где была за́города (см.). Черк. у.
За́городка, ки, ж. Ум. от за́города.
Загоро́жа, жі, ж. = Загоро́да 1. Задумали та снітинці город городити, щоб нікуди литвяківцям гуляти ходити. Не поможе, милий боже, ваша загорожа. Мил. 78.
Загоро́жувати, жую, єш, гл. = Загоро́джувати.
Загорта́ти, та́ю, єш, сов. в. загорну́ти, ну́, неш, гл. 1) Завертывать, завернуть. А скину я опанчу та ніжки загорну. Чуб. 2) Загребать, загресть. Загортай, мати, жар, жар! О. 1862. IV. 36. Кладуть у яму і загортають землею. ХС. IV. 40. *3) Захватывать. Усю землю до себе загорнув. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Загорта́тися, та́юся, єшся, сов. в. загорну́тися, ну́ся, нешся, гл. 1) Завертываться, завернуться. 2) Загребаться, загрестись.
Загорти́на, ни, ж. Верхнее женское платье. Желех.
За́гортка, ки, ж. = Загорти́на. Угор. Вх. Зн. 18.
Загорьо́ваний, а, е. Заработанный тяжелым трудом. А як вечір прийде, — на вулицю вийде: та в позиченому, та в добуваному… Ой вийди ж ти, вражий сину, у своєму загорьованому. Грин. III. 215.
Загорюва́ти, рю́ю, єш, гл. С трудом заработать. Загорюй снажно та й їж смашно. Ном. № 9967. А що загорюєш, то все прогайнуєш. Чуб. V. 478.
Загоря́нин, на, м. Живущий за горой. Аф.
Загоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. загорі́ти, рю́, ри́ш, гл. Загорать, загореть (от солнца). На те мені мати платок дала, щоб не загоряла. Грин. III. 180. Закривай личко од сонечка, чорні брови од полом'ячка, щоб твій видок не загорів, чорних брівок не посмалив. Нп.
Загоря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. загорі́тися, рю́ся, ри́шся, гл. 1) Загораться, загореться. Юрка одного впустили, а вся хата загорілася. Ном. № 14109. 2) Только сов. в. Вспылить. Як коли загориться, то й хата мала. Г. Барв. 107. *3) Приходить, прийти в возбуждение. Він подався й загорівся аж тепер, як сире дерево, що довго тліє. Гр. Григор. *4) Безл. загорі́лося. Захотелось сильно. Сл. Яворн.
Загосподарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Начать хозяйничать. Загосподарював Хведірко. О. 1862. VIII. 23.
*Загосподарюва́тися, рююся, ешся, гл. Обзавестись хозяйством. Наш Дмитро як перестав вчащати до шинку, то й загосподарювався. Полт. у. Г. Йов. Край загосподарюва́вся. Страна пришла в хозяйственное положение, состояние. Хотів як найдовше задержати війну, щоби край наново загосподарювався. Лепкий. «Мазепа».
*Заго́стреність, ности, ж. Обостренность.
*Заго́стро, нар. Очень остро.
Заго́стрювати, рюю, єш, сов. в. загостри́ти, рю́, риш, гл. Заостривать, заострить.
Заго́стрюватися, рююся, єшся, сов. в. загостри́тися, рю́ся, ришся, гл. Заостриваться, заостриться.
Загости́ти, щу́, сти́ш, гл. Прибыть в гости. Рад би я, моє дитятко, до тебе загостити, сирая земля двері прикрила, — не можу відчинити. Рк. Макс.
Загостюва́ти(ся), тю́ю(ся), єш(ся), гл. Загоститься. Оце було як наша Катря де загостює, то мати дивують: що се доні нема! МВ. II. 84. Така вже доля моя, що в мене не загостюється щастя. Г. Барв. 56.
*Заготі́вля, лі, ж. Заготовка. Пр. Пр. 1926.
*Загото́влення, ня, с. Заготовление, заготовка. Вчасне заготовлення хліба. Пр. Пр. 1925.
*Загото́вчий, а, е. Заготовительный. Сл. Нік.
Заготува́ти, ту́ю, єш, гл. Заготовить.
Заготу́ритися, рюся, ришся, гл. = Загута́тися. Вх. Уг. 238.
Заго́ювати, го́юю, єш, сов. в. заго́їти, го́ю, їш, гл. Залечивать, залечить, заживлять, заживить (рану). Всі його рани загоює своїм розумним сло-
