вом. Г. Барв. 163. Його рука поранить і загоїть. К. Іов. 12.
Заго́юватися, го́ююся, єшся, сов. в. заго́їтися, го́юся, їшся, гл. Заживать, зажить (о ране). Загоїться, поки весілля скоїться. Ном. № 5305.
Загра́бати, баю, єш, гл. = Загребти́. Що ж, татуню (до попа), чи підете ховати мерця, чи ні? — Піду, як дасьте 8 злотих… — Та вже, проше татуня, не турбуйтеся йти: ми й сами заграбаєм. Бог вибачить нам, бо ми бідні. О. 1862. IX. 53.
Заграбува́ти, бу́ю, єш, гл. Заграбить, отнять. Заграбував волика. О. 1862. I. 43.
За́грава, ви, ж. Зарево. НВолын. у. *І крізь густі пні дерев мерехтіла золота заграва. Лепкий.
Заграва́ти, раю́, є́ш, сов. в. загра́ти, ра́ю, єш, гл. 1) Начинать играть, заиграть. Звелів вже він музикам заграти. Мет. 105. 2) Начинать, начать двигаться: бежать, летать и пр. резвыми, бойкими движениями. Гей коню мій, коню, заграй підо мною! Над річкою, над Дунаєм орли загравали. Мет. 429. 3) О море: начать волноваться. Ой заграй, заграй, синесеньке море, та під тими байдаками. Шевч. 56. О свете: начинать играть, заиграть. Заграло сонечко. Чуб. III. 219. 4) О вине, наливке: начать бродить. *5) Заигрывать, кокетничатъ. Сл. Нік.
Загра́да, ди, ж. Огорожа, ограда. Загріло сонечко на стіну, на заграду зелену. Гол. I. 211.
Загра́катися, каюся, єшся, гл. Зазеваться. Мене… послано, що вже не зап'ю, не забалакаюсь, не загракаюсь, та й не злякаюсь. Г. Барв. 443.
Заграни́чити, чу, чиш, гл. Определить, указать границу. *Сл. Желех.
Заграни́шний, а, е. Заграничный. Сл. Желех.
Загра́ти. 1) См. Заграва́ти. *2) Зазвучать. Заграли гармати. Лепкий. Заграли кулі. Борд. Заграли дзвони. Лепкий.
Загра́тися, ра́юся, єшся, гл. Заиграться. Не засидиться, не заграється ніде. МВ.
Загре́ба, би. 1) Загребание; место, где что-либо загреблено, закопано. Знає він кошечу загребу. Ном. № 13776. 2) Род хлеба (коржа́), который при печении загребается в горящие угли. Притомилися од далекої дороги й посідали під лісом одпочити та тим часом і загребу спекти, щоб сили підкрепити. Замісили кісто, зробили з того кіста коржа й загребли його пектись у те огнище. Гринч. II. 182. Поставили нам знатну вечерю: тетерю з загребами… (Такі коржі, що печуть їх, загрібаючи у жар: од того й загребами звуться). Стор. II. 16. У Милорадовича: свадебный длинный хлеб. Мил. 121. 3) Жадный человек. Забере усе бісів загреба.
Загребе́лля, ля, с. Место за плотиной. На загребеллі живе. Черк. у.
Загребе́льний, а, е. Находящийся за плотиной. До загребельної могили прибувайте. Мет. 396.
Загребти́, ся. См. Загріба́ти, ся.
Загребу́щий, а, е. Жадный, старающийся все забрать. Очі завидющі, руки загребущі. Посл.
Загремихті́ти, хчу́, ти́ш, гл. Загреметь, загромыхать. Як застукотить у сінях, загремихтить. МВ. I. 69.
Загремі́ти. См. Загрі́мати.
Загри́вий, а, е. Имеющий белую масть вокруг шеи (о птицах и четвероногих животных). Загривий гусак. Харьк. Загрива гуска. Загрива вівця — біла, а шиворот чорний. О. 1862. V. Кух. 37.
Загриза́ти, за́ю, єш, сов. в. загри́зти, зу́, зе́ш, гл. Загрызать, загрызть.
Загриза́тися, за́юся, єшся, сов. в. загри́зтися, зу́ся, зе́шся, гл. 1) Начинать спор, ссору, заспорить. Загризався з братом. Мир. ХРВ. 138. *2) О животных: грызться. Собаки у нас загризаються. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Загри́зкувтий, а, е и загри́зливий, а, е. Сварливый, задира.
Загри́зти, ся. 1) См. Загриза́ти, ся. *2) Заграбастать. Як пішли вони тією машиною по селі молотити, то за тридцять п'ять днів загризли цілу сотняку карбованців. Крим.
Загри́мати. См. Загрі́мати.
Загримоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Загреметь. Приїхала, загримотіла кобиляча мов голова. Котл. Ен. II. 40.
