взявшись у боки, задріботять ногами, то вдарять тропака. Левиц. I. 16.
Задріжа́ти, жу́, жи́ш, гл. Задрожать. К. Іов. 19. Шевч. 118. Та повели до прийому — задріжали ніжки, ручки йому. Чуб. V. 1003.
Задріма́ти, ма́ю, єш, гл. Задремать. То це що задрімає та похилиться, то його колючки і вколять. Рудч. Ск. I. 156. К череді йшла — задрімала. Чуб. III. 203. Ледве вспів він задрімати, а йому вже снились страшні сни. Опат. 88.
Задріма́тися, лося, гл. безл. Вздремнуться. Добре задрімалось. Мнж. 130.
Задрімну́ти, ну́, не́ш, гл. Вздремнуть. Радомысл. у.
Задрі́па, пи, об. Забрызгавшийся грязью.
Задрі́панець, нця, м. Забрызгавшийся грязью, неряха. Черк. у.
Задрі́паний, а, е. Запачканый, забрызганый грязью; неряшливый. Моя хазяйка замітає мене задріпаним віником. Чуб. I. 45.
Задрі́панка, ки, ж. Забрызганная грязью; неряха. А ти, задріпанко, шинкарко, перекупко п'яна. Шевч. 621.
Задрі́пувати, пую, єш, сов. в. задрі́пати, паю, єш, гл. Забрызгивать, забрызгать грязью нижнюю часть платья. Де це ти так задріпала спідницю? Харьк.
Задрі́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. задрі́патися, паюся, єшся, гл. Забрызгиваться, забрызгаться грязью. Оце я поки до вас дійшла, так здорово задріпалася. Коли ж грязько дуже на дворі. Екатер. у.
Задро́бити, блю, биш, гл. Задрожать; испугаться. Чи се таки до діла робиш, що й досі тута загулявсь? Та швидко і не так задробиш; Зевес не дурно похвалявсь. Котл. Ен. I. 29.
Задрочи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Побежать под влиянием укусов насекомых (о рогатом скоте). 2) Закапризничать, взбеситься. Мовчіть!.. чого ви задрочились? Котл. Ен. II. 22.
За́друге, нар. Вторично. Задруге посіяв буряки, бо то кузка, то мороз побив. Черк. у.
Задрьо́паний, а, е = Задрі́паний. Ой як би ти, дівчинонько, не задрьопана така. Грин. III. 683.
Задуби́ти, ся. См. Заду́блювати, ся.
*Задубі́лий, а, е. Закоснелый, затвердевший, застывший. Сл. Нік.
Задубі́ти, бі́ю, єш, гл. 1) Окоченеть. Задубів чоловік на морозі. Черк. у. *2) Застыть, охладиться. Самовар задубів. Крим. *3) Затвердеть. Повісив шкуру сушитись, та так задубіла, що й не зігнеш. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Заду́блювати, люю, єш, сов. в. задуби́ти, блю́, би́ш, гл. 1) Выделывать, выделать, выдубить (кожу). Гол. Од. 66. 2) О животных: поднимать, поднять вверх хвост. Задубили коні хвости. 3) О людях: поднимать, поднять одежду, обнажив нижнюю часть тела.
Заду́блюватися, лююся, єшся, сов. в. задуби́тися, блю́ся, би́шся, гл. Обнажать, обнажить нижнюю часть тела.
*Заду́бнути, ну, неш = Заду́бти = Задубі́ти.
Заду́бти, бну, неш, гл. = Задубі́ти. *Йди обідать, а то вже все на столі задубло. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Задува́ти, ва́ю, єш, сов. в. заду́ти, дму́, ме́ш, гл. Задувать, задуть. На ніч стануть світло задувати. Макс. (1834), 158.
За́дувка, ки, ж. Мятель. Вх. Уг. 239.
Задудні́ти, дню́, ни́ш, гл. 1) Глухо загреметь. Ой задудніли ковані вози на дворі. Гринч. III. 524. *2) Загудеть. Поїхали, аж земля за ними задудніла. Лепкий.
За́дум, му, м. Замысел, намерение. Душа в великих задумах кохалась. К. МБ. Чи знаєш ти закони рівноваги і задуми того, хто ввесь — премудрість? К. Іов. 83.
Заду́ма, ми, ж. Задумчивость. Радюк хотів піймати на її лиці хоч крапельку задуми, хоч крапельку того смутку. Левиц. Пов. 298.
Заду́маний, а, е. 1) Задумчивый. Він бачив її не такою задуманою й мовчазною тепер, яка вона була недавно. Левиц. Пов. 298. Блакитні задумані очі. Мир. Пов. II. 76. *Заду́мані о́чі. Задумчивые глаза. Рівні брови над за-
