думаними очима. Лепкий. *2) Задумавшийся. Ніхто не важився бентежити задуманого гетьмана. Лепкий.
Заду́маність, ности, ж. Задумчивость. Желех.
Заду́мливий, а, е. Задумчивый. Левиц. Правда, 1868. 461.
*Заду́мливо, нар. Задумчиво. Сл. Нік. Чотирі сильних вівчарки, поклавши в траву свої кожухи, задумливо дивились угору. Коцюб.
Заду́мувати, мую, єш, сов. в. заду́мати, маю, єш, гл. Задумывать, задумать. Голова задумала, а ноги несуть. Ном. № 6680. Задумав козак жениться. Мет. 78. Задумала мишва вчинить велике діло. Гліб. 10.
Заду́муватися, муюся, єшся, сов. в. заду́матися, маюся, єшся, гл. Задумываться, задуматься. Задумавсь, як собака в човні. Ном. Василько над квітками та зіллями сидить, задумався. МВ. II. 16.
Заду́мшливий, а, е. Задумчивый. Був якийсь задумшливий змалку. МВ. II. 18.
Задуна́йський, а, е. Находящийся за Дунаем, на правом его берегу. Нехай мене не ховають ні попи, ні дяки, нехай мене поховають задунайські козаки. К. С. 1883. IV. 739.
Задури́ти. См. Заду́рювати.
*Задурі́ти, рі́ю, єш, гл. Заблажить. Сл. Нік.
Заду́ркати, каю, єш, гл. 1) Застучать. Прийшли вони перед небо, задуркали в царські врата. Гол. I. 234. *2) Ошеломить. Закричали на мене, задуркали мене, то я й погодилась. Умань. Ефр.
*Заду́рно, нар. Напрасно, понапрасну, даром. Бомби кидають у Дніпро, — багато риби гине задурно. Киев. Ефр.
Заду́рювати, рюю, єш, сов. в. задури́ти, рю́, риш, гл. Забивать, забить голову, притупить умственные способности. Мене, такого пана, сюди задурювать прийшла. Гліб. 59. Чоловік дурний, бо (жінка) задурила. Гринч. II. 159.
Заду́ти. См. Задува́ти.
Заду́тий, а, е. Одутлый, обрюзглый. Дивися на його задуту пику. Мир. Пов. II. 78.
Заду́тися, дму́ся, дме́шся, гл. Опухнуть от сна, пьянства, болезни. Аж задувся від гульні та недоспаних ночей. Мир. ХРВ. 233.
Заду́ха, хи, ж. 1) Сильный, удушливый запах. Шпигнула у ніс хрінова задуха. Полт. у. 2) Спертый, удушливый воздух. *Вікно за-для задухи мусіло бути день і ніч отворене. Франко. *3) Духота. В церкві задуха, постіймо тут на цвинтарі. Крим. 4) Засорение дымовых проходов в печке. Задуха десь зробилася, та й курить того. НВолын. у. 5) Удушье, астма. Вх. Зн. 19.
Задуши́ти, шу́, шиш, гл. Задушить. Сірко ліг на вовкові, наче хоче задушити. Рудч. Ск. I. 12.
Задуши́тися, шу́ся, шишся, гл. Задохнуться. Такий сморід, що й задушитися можна. Дещо, 53.
*Заду́шливий, а, е. Удушливый, о воздухе: спертый. Сл. Нік.
Заду́шний, а, е. 1) О воздухе: спертый. 2) Заупокойный, поминальный. — день. День всеобщего поминовения, родительская суббота.
Заду́шник, ка, м. = Серда́к. Вх. Уг. 239.
Заду́шниця, ці, ж. Панихида по усопшим. Вх. Лем. 415.
Задуя́вка, ки, ж. = Заду́вка. Вх. Уг. 239.
Задьо́р, ру, м. Причина к ссоре, драке. Задьор між їми є. НВолын. у.
Задьо́рний, а, е = Зади́рливий. Таке задьорне було, що до всякого так у вічі й лізе як тая оса. Кв. I. 234.
Задя́кувати, кую, єш, гл. Слишком много благодарить. Константиногр. у.
*Задякува́ти, ку́ю, єш, гл. Стать псаломщиком, дьячком. Сл. Нік.
Зає́дно, нар. 1) Вместе. Що ж, — каже — або живі будем, або заєдно загинем. Волч. у. 2) Постоянно. Один чоловік купив собі хату… пожив там трохи, нічого не було, а потім того почала являтися оказія така: заєдно стеля кричить: «Ой упаду, ой упаду!». ХС. IV. 29. *О́чі зає́дно ще диви́лись. Глаза не отрываясь смотрели. Голос її звучав тепер як дзвінок, тільки очі заєдно ще дивились на свої білі пальці. Лепкий.
За́єць, за́йця, м. 1) Заяц. Бігає, як
