заніколилось, вона й не пішла. Харьк. Так заніколилось, що боже! а він кличе на хрестини. Канев. у.
Занікче́мніти, нію, єш, гл. Сделаться ничтожным, негодным.
*За́ні́м, нар. Пока, покуда; до тех пор пока. Коб.
Заніма́ти, ся = Займа́ти, ся.
Заніми́ти, млю́, ми́ш, гл. Сделать немым. А бода́й тя заніми́ло! (Каменец. у.) — пожелание равносильное: типун тебе на язык!
Занімі́ти, мі́ю, єш, гл. 1) Занеметь, онеметь. Заніміли твої губочки. Мет. 293. 2) Потерять чувствительность. У мертвого зуби ніколи не болять, кости задубіли, зуби заніміли. Чуб. I. 125.
Зані́ска, ки, ж. = За́нізка.
*Зані́скуватий, а, е. Остроносый. Сл. Яворн.
Зані́сно, нар. То-же, что и заві́зно. *(в том случае, когда кладь не привозится, а приносится на плечах. Желех.). В млині дуже занісно. Вх. Зн. 19.
Занітува́ти, ту́ю, єш, гл. = Занютува́ти.
За́новать, ті, ж. Раст. Sotus corniculatus. Шух. I. 21.
За́ново, нар. Заново, наново, опять. Так з неї нечиста сила й вийшла, мов охрестили її заново. Рудч. Ск. II. 32.
Зано́гтиця, ці, ж. Заусеница.
Заножи́ти, жу́, жи́ш, гл. — но́ги. Двигать ногами с целью идти? Встречено в народной поговорке: Лізе кусіка з-за сусіка, зуби зазубила, очі заочила, руки заручила, ноги заножила. Зоря, 1883, стр. 223.
Зано́за, зи, ж. = Зані́з.
Зано́зина, ни, ж. = Зані́з. Що на волики все занозини, а на коники пута. Чуб. V. 276.
*Зано́зистий, а, е. Колючий, задорливый, неприятный. Вдача у неї занозиста. Кон.
Занори́ти, рю́, ри́ш, гл. О мышах: заскрестись в норе. Занорили миші під помостом.
Занори́читися, чуся, чишся, гл. Упасть лицом вниз. Він підскочив та пихиць її! так і заноричилась! Черниг. у.
*Зано́систий, а, е. Важничающий, зазнающийся. Ефр.
Зано́сити, шу, сиш, сов. в. зане́сти́, несу́, се́ш, гл. 1) Заносить, занести кого или что куда. Забери, занеси всі любощі мої. Мет. 30. Занесеш голову на чужу сторону, занесеш очиці на турецькі гряниці. Мет. 434. Бодай тая річка кошуром заросла: вона мого товариша за Дунай занесла. Макс. (1849), 169. Аж де ся взяв буйнесенький вітрець, заніс той вінець аж на Дунаєць. Чуб. III. 301. Ой обсади, мила, голубонько сива, вишеньками двір, ой щоб не заходив, вітер не заносив мого голосочку в двір. Мет. 67. Якось їх клятих і до мене вночі на хутір занесло. Шевч. 434. Яка нечиста мати тебе сюди занесла? Стор. МПр. 78. Ми́слоньки зано́сять. Осаждают разные мысли. Говорили мені люде, що ти иншу маєш. — Ой я иншої не маю, — мислоньки заносять, бо й сама ж ти, мила, бачиш, що всі мене просять. Мет. 64. 2) Заносить, занести за что, мимо чего. Ложки за ухо не занесеш. Ном. № 3082. 3) Заносить, занести чем (песком, снегом и пр.). І занесе піском-снігом курінь — мою хату. Шевч. 447. Твої білі ребра піском занесу, у мул поховаю. Шевч. 57. 4) Относить, отнести. Заніс вовну до ткача. НВолын. у. Змій… узяв той баркасик, заніс ураз до берега. Мнж. 40. 5) Продолжаться, продолжиться. Штирі дні занесе весіля. Вх. Лем. 416. *6) Заморить, подкрепить. Сама піснота: нічим душі занести. Екатерин. г. Вержб.
Зано́ситися, шуся, сишся, сов. в. занести́ся, су́ся, се́шся, гл. 1) Заноситься, занестись. 2) Важничать, зазнаваться. 3) На дощ зано́ситься. Собирается дождь. *4) На біду́ зано́ситься. Быть беде. Лип. у., с. Ситківці. Ефр. *5) Заходиться, захлебываться, закатываться. Заридала в-голос і аж заносилася з плачу. О. Кобил.
*Заното́вувати, вую, єш, сов. в. занотува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Записывать, записать. 2) Замечать, заметить. Сл. Нік.
Заночува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Заночевать, остаться на ночь. Добре, остануся, заночую в тебе. МВ. II. 87. 2) О девушке или парне: лечь спать с кем (на посиделках). Я з тобою вечерую,
