з другим заночую. Чуб. V. 165. 3) *— кого́. Сл. Нік. Принять на ночлег. Чи спиш, серце, та чи чуєш, чи Добоша заночуєш? Гол. I. 153.
Зану́да, ди, ж. Тоска. Як осліп я, так зануда така, не дай боже! Ум. Зану́дка. В тебе жінка голубка, а нам гірша занудка: вона тебе голубить, а нас гірше занудить. Гадяч. у.
Зану́ди́ти, джу́, диш, гл. 1) Навести тоску, скуку. Вона в мене не полуднала, тілько мені та занудила. Мет. 290. Се ти себе, занудиш, дитино моя. Г. Барв. 197. 2) Безл. Затошнить. Занудило коло серця. Шевч. 68. *Зану́дило його́. Ему стало тошно, его затошнило. Херс. Нік.
Зану́ди́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Затосковать, заскучать. Од болести прохожуся, од любови занужуся. Лавр. 141. 2) Ли́хом зануди́тися. Напасть тоске, хандре. Десь моєму панові лихом занудилось, що з Хмельницьким гуляти схотілось. Макс. (1849). 66.
*Зану́дний, а, е. Скучный, тоскливый, печальный. Занудна робота — оце ткання. Сл. Яворн.
За́нузд, ду, м. Взнуздка. На за́нузді бу́ти. Быть взнузданным. Ой наші узди в конях на занузді. ЗОЮР. I. 186.
Зану́здувати, дую, єш, сов. в. занузда́ти, да́ю, єш, гл. Взнуздывать, взнуздать. Кінську голову найди та й ту зануздай. Ном. № 12235.
Зануря́ти, ря́ю, єш, сов. в. зану́рити, рю, риш, гл. Погружать, погрузить в воду. Угор.
Зануря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. зану́ритися, рюся, ришся, гл. Погружаться, погрузиться в воду. Угор.
Занютува́ти, ту́ю, єш, гл. О гвозде или винте: заклепать. Рк. Левиц. Та не крути, нічого не буде; бачиш, тут не гайка, а занютовано. Брацл. у.
Заню́хувати, хую, єш, сов. в. заню́хати, хаю, єш, гл. Слышать, почуять носом. Занюхає ковбасу в борщі. Ном. № 5723.
Заня́вкати, каю, єш и занявча́ти, чу́, чи́ш, гл. Замяукать.
Заня́ти, ся. См. Займа́ти, ся.
*Заня́тливий, а, е. Поглощающий время и внимание, требующий напруженного занятия, кропотливый. Ця робота дуже занятлива, цур їй! Крим.
Заоблогува́ти, гу́ю, єш, гл. О поле: остаться невозделанным. Чуб. VI. 62.
Заоді́тися, нуся, нешся, гл. Одеться. Вх. Зн. 20.
*Заокру́глення, ня, с. Закругление. Сл. Дубр.
*Заокру́глювати, люю, єш, гл. Округлять. Сл. Нік.
Заопирува́ти, ру́ю, єш, гл. Заупорствовать. Піди, кажу, піди!.. так він заопирував, вражий син, таки не пішов! Канев. у.
Заорандарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Начать быть арендатором. Ще богу дяка, що голова держить: усе таки й нам зволяє трохи з нашого плеса поживитись; а вже як би жид заорандарював, то нашим бідолахам і у велике свято не прийшлось би покуштувати тієї риби. О. 1861. XI. 114.
Заорандува́ти, ду́ю, єш, гл. Заарендовать, взять в аренду. Іще ж то жиди-рандарі у тому не перестали: на славній Україні всі козацькі торги заорандували. АД. II. 21.
Заора́ти. См. Зао́рювати.
За́ори, ор и зао́рини, рин, ж., мн. Края пахатного поля с трудом запахиваемые и дающие огрі́хи вследствие твердой уезженной почвы. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Заору́дити, джу, диш, гл. = Заору́дувати. — в свої ру́ки. Прибрать к рукам. Чуб. I. 171.
Заору́дувати, дую, єш, гл. Завладеть, закомандовать, начать распоряжаться. Шинкарка ним так уже заорудувала, що він у неї під тином шинковим днює й ночує. МВ. II. 181.
Зао́рювання, ня, с. 1) Запахивание. 2) Начало пахоты. Тот день найліпший до заорюваня. МУЕ. III. 37.
Зао́рювати, рюю, єш, сов. в. заора́ти, рю́, ре́ш, гл. 1) Запахивать, запахать. Но́сом заора́ти. Упасть лицом вниз. Упав так, що аж носом заорав. Ном. № 6634. 2) Начинать, начать пахать. В той день ідуть заорювати. МУЕ. III. 38. Заорювати (в понеділок) не можна. МУЕ. III. 33.
Зао́хати, хаю, єш, гл. Заохать. Тілько пані заоха, або хто з дівчат на
