что с энергией, с жаром, *с увлечением. Сопілка зуба затинала. Котл. Ен. I. 19. На вигоні дівчата затинають веснянки. Греб. 401. Затинає по-лядськи. Гринч.
Затина́тися, на́юся, єшся, сов. в. затну́тися и затя́тися, тну́ся, не́шся, гл. 1) Цепляться, зацепиться, задевать, задеть. Се видно ж усякому, що сей замок скручено, бо ключ затинається. Екатериносл. г. 2) Задерживаться, останавливаться, остановиться, приостановиться. Як повів я рештанта, то він спершу йшов як слід, а далі все затинався йти, а то й побіг од мене та й утік. Новомоск. у. 3) Останавливаться, остановиться в разговоре, заикаться; замолкать, замолкнуть. Хто? хто?! затинаючись скрикнув він. Мир. ХРВ. 52. Друге на речі дається, а як я… Якось Улита затнулась. Г. Барв. 226. Дівочий клекіт на хвилину затнувся. Мир. Пов. I. 144. 4) Только сов. в. Упорно стоять на своем; упорно продолжать что-либо делать. Не хочу, не поїду!… і затялась на сьому. Г. Барв. 531. Затялись в одну шкуру: давай рощот! Мир. ХРВ. 259. Дощ затявся. Мир. ХРВ. В гаремах тілько нуд затявсь: там кралі нищечком ридали, як ніч наступить, сна не мали, а вечір карою здававсь. Мкр. Г. 16. 5) Только сов. в. Удариться. Чоловік розігнався, в одвірок затявся. Чуб. V. 1080.
Затини́ти, ню́, ни́ш, гл. Обгородить плетнем. Вх. Зн. 20.
Зати́нка, ки, ж. Нижняя треть, нижняя утолщенная, после зарубки, часть веретена. Шух. I. 148.
Зати́нчивий и зати́нчливий, а, е. Не поддающийся, неуступчивый, упрямый. О, яка ж бо ти затинчива! Почастуй же нас, коли сама не хочеш. О. 1862. II. 33. Ну, це й колода затинчлива, — як от дитина буває. Волч. у.
Затира́ти, ра́ю, єш, сов. в. зате́рти, тру́, ре́ш, гл. 1) Затирать, затереть, стирать, стереть. Ой ходімо, дівчинонько, слідок затирати. Чуб. III. 174. 2) Переносно: заглаживать, загладить, стараться скрыть. Як ні затирала свій смуток шуткуванням… він раз-по-раз допитувався. Г. Барв. 152. 3) — ру́ки. Потирать руки. А там, затираючи руки… потяг доріженькою до хати. Св. Л. 205. *А вороги наші бачать це й тільки руки затирають. Лепкий. 4) Делать затор. Із ляхами пиво варити затирайте: лядський солод, козацька вода, лядські дрова, козацькі труда. Макс. (1849), 67. 5) У бочаров: прорезывать на нижней части клепок полосу или вырезку для вставки дна. Сумск. у. Шух. I. 250. 6) Только несов. в. Есть с аппетитом. Панотець затирав сметану з свіжим сиром, випивши чарку оковитої. Св. Л. 16. Тимоха тим часом затирав печену курку, що на стіл подали. Св. Л. 198. 7) — борщ = Заправля́ти 1.
Затира́ха, хи, ж. Название солома́хи. Соломаха-затираха, як затрем — поїмо. Гринч. III. 195.
Затира́ч, ча́, м. Инструмент, которым прорезывают бочары в клепках углубление для вставки дна. См. Затира́ти 4. Шух. I. 250.
Зати́рити. См. Зати́рювати.
Затиркота́ти, чу́, чеш, гл. 1) = Заторохті́ти. Як горошок затиркоче. Гол. III. 458. *2) Заговорить быстро и невнятно. Звен. у.
Затирли́кати, рли́чу, чеш *и рли́каю, єш, гл. Запиликать. Музика що затирликав, то й проликав. Посл.
Зати́рювати, рюю, єш, сов. в. зати́рити, рю, риш, гл. Затаскивать, затащить куда-либо, занести куда-либо.
Затиска́ти, ка́ю, єш, сов. в. зати́снути, ну, неш, гл. 1) Сжимать, сжать, стискивать, стиснуть. Впірнув Сатанаїл у самую безодню… бере він той пісок…, а вода йому той пісок так і ізмиває; той так затискає жменю. О. 1861. VI. 59. 2) Запихать, засунуть. Затис за пазуху. Сосниц. у.
*Зати́скач, ча, м. Зажим (прибор). Сл. Дубр.
Затиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. зати́хнути, хну, неш, гл. Затихать, затихнуть. Затихло все… Тілько дівчата та соловейко не затих. Шевч. 395.
За́тичка, ки, ж. 1) Пробка, то, чем закупоривают, затыкают. Чоловік скоренько заткнув пляшку, перехрестив затичку, та знов у воду. Ном. № 1254. 2) Цветок, который втыкается в волосы девушек для украшения. Вх. Зн. 20.
